|
||
Коли чайка не йде до Європи, Європа йде до чайки...
Цей унікальний човен - єдине, що нагадує про море у сухопутному Львові. За одинадцять років він побував у Туреччині, Греції, Італії, Монако, Франції, Великій Британії, Франції, Голландії, Німеччині... Українські козаки салютували портам Сен-Тропе, Марселя, Стамбула, Неаполя, Лондона. З 2002 року “Пресвята Покрова” не залишає меж України і вже вдруге на різдвяні свята з’являється на площі перед Львівським оперним театром. Якраз на тому місці, де колись протікала єдина міська річка... Цього разу платформу з кораблем поставили біля Оперного без дозволу міської влади. - Наша влада лінива та забюрократизована, - сказав голова товариства “Кіш”, активісти якого і збудували чайку, Юрій Волощак. - Після кількох звернень “Покрові” нарешті відвели місце біля пам’ятника Іванові Підкові. Але там нашу чайку було би зовсім не видно. Тому ми вчинили по-козацьки: стали, де хотіли. У цьому рішенні спиралися також на закон України, який дозволяє будь-які заходи, якщо вони не заважають громадському порядку та руху автотранспорту. “Кинули” нас і електромережі, які так і не підключили корабель до світла, чим фактично зірвали святковий концерт... На Василя з двох невеличких гарматок “Пресвятої Покрови” зробили кільканадцять залпів. Так відзначили іменини головного конструктора чайки, львівського художника по металу Василя Качмаря. Однак вже наступного дня міліціонери заборонили козакам стріляти. Самі ж члени товариства “Кіш” вважають, що ініціаторами заборони стали жителі навколишніх будинків, яким гучні постріли не припали до вподоби. А небезпеки через них не було жодної. - За весь час подорожей на чайці не потерпів жоден з її моряків, - розповідає учасник багатьох походів Ігор Заник. - Хоч корабель не раз потрапляв у серйозні шторми - від 4 до 8 балів. Та й багато козаків уперше вийшли у море. На палубі чайки у різний час жили від 7 до 49 осіб. За законами психології ми давно мали би порізати одне одного у тривалому поході. Але ми навіть жодного разу не сварилися. Найбільшою травмою, якої зазнав моряк “Чайки” - поранення обличчя: чоловік обдер шкіру у багатьох місцях до кістки, коли пірнав. Але, як не дивно, після цієї пригоди у нього не залишилося жодного шраму. Так берегла нас Пресвята Покрова... Козаки виставили свій корабель на оглядини не тільки для того, щоб познайомити з ним львів’ян та гостей міста, але й щоб зібрати доброчинні пожертвування на похід до Афін у 2004 році - на олімпіаду. Досі вони мандрували переважно за власний кошт. Одного разу, щоб повернутися в Україну, морякам навіть довелося продати гармату... На палубі чайки гостей зустрічали козаки з шаблями, у плащах та папахах і пригощали їх кулешем, який щодня готували двоє кашоварів - Іван Обшивайло та Богдан Русин. Ці страви користувалися надзвичайною популярністю - щодня львів’яни з’їдали по два сорокалітрових баняки козацької каші. - Коби мама тобі сказала, що зварить пшоняну кашу, ти, певно, скривився би, - сміються кашовари, накладаючи у тарілку духмяну страву. Щоб “пшонка” смакувала, майстри кулінарних справ кладуть багато м’яса і сала, а також специфічні трави. - Коли чайка не йде до Європи, Європа йде до чайки, - жартує Юрко Волощак. - За кілька святкових днів, що “Покрова” стоїть перед Оперним, на її палубі побували італійці, чорногорці, поляки, німці. Ми частували кулешем київських будівельників, а також українців з далекосхідного міста Зелений Клин, де є наша велика діаспора. Цього року козаки, які охороняють корабель, зазнали невеличих втрат. Варто було зійти з палуби “Покрови”, як один одразу ж залишився без баранячої шапки. Крадії спокусилися на красиву козацьку папаху, що коштує кілька гривень і не має ні мистецької, ні історичної вартості. Також варта одного разу відбила нічний напад хуліганів, які вночі вирішили будь-що потрапити на палубу “Покрови”. Чайка стоятиме перед Оперним аж до Водохреща. А тоді знову вирушить “до гаража” - львівської ТЕЦ-1, де її ремонтують і готують до наступних походів. |
|
| ||||