Жовква (тепер м. Нестеров) була резиденцією польського короля Яна III Собеського. У місті працюють живописці Іов Кондзелевич, Іван Руткович, Юрій Семигіновський, Василь Петранович та інші. На запрошення короля сюди приїздить і друг Ю. Семигіновського по Римській академії св. Луки Мартино Альтомонте — очевидно, для створення великого парадного полотна до десятиріччя перемоги над турками під Віднем у 1683 р.

Робота над твором «Битва під Віднем» (7,65X7,38 м) завершилася в 1692 р. Було створено 224 рисунки й чимало живописних картин невеликого розміру. Учень прославлених італійських майстрів Джованні Батіста Гаулі та Карло Маратті, М. Альтомонте виконав замовлення в дусі монументального барочного мистецтва, яке відповідало задумові офіційного парадного твору.

Художник розгортає широку панораму місцевості, на першому плані якої — сповнена нестримного руху сцена запеклого бою. При цьому автор виявляє хист не лише досвідченого монументаліста, який знаходить нову схему композиції і вміло групує людей у вирі грізної сутички, але й психолога та колориста. Світлом вихоплена головна група: постаті Яна III Собеського в блискучому парадному обладунку та його сина Якуба. Проте найбільш глибокими за психологічною характеристикою є образи воїна, який, рятуючи своє життя, лишає поле бою, і молодого турка, що вмирає.

Колористичне вирішення картини такого великого розміру (експонується не повністю) являло для митця неабияку складність. Адже постаті на передньому плані, максимально наближені до глядача, виконані в натуральну величину. І тому живописними засобами автор прагнув досягти Ілюзії об'ємних, активних за кольорами форм. З віддаленням углиб, аж до лінії горизонту, барви стають розбіленими і в'ялими. Та реалістичне бачення зраджує художника, коли він змальовує фігури Слав, що в небесах вінчають переможця. Вони відповідають європейським барочним зразкам, але в порівнянні з темпераментним живописом переднього плану виглядають умовними й холодними.

Для Жовкви Альтомонте виконав і «Битву під Парканами» — полотно, ще більше за розмірами.

Творчість М. Альтомонте, баталіста й портретиста, мала незаперечний вплив на тогочасних українських митців. Кілька типових портретів другої половини XVII ст. експонується в цьому ж залі.

Культурні зв'язки із Західною Європою тіснішають. Деякі майстри вчаться в європейських мистецьких закладах, що помітно відбивається на характері їхнього живопису. В ньому з'являється ускладненість композиційних засобів, віртуозна легкість пензля, опанування світлотінню. Змінюється й підхід до моделі: портрет чіткіше диференціюється за типом — парадний чи камерний, але від барочного парадного портрета запозичуються урочиста поза, театральна афектація образу, символіка парадних аксесуарів.

У такому дусі Ю. Семигіновський створив «Портрет юнака з левом», де в елегантно-рицарській трактовці постає перед глядачем син Яна III Якуб. У камерному портреті («Урсула Контська» та «Ядві-га Красінська»), навпаки, підкреслюється грайливо-ІІІ-тимна інтонація, жіночність і невимушеність. Однак і в першому, і в другому типах «європеїзованих» портретів у значній мірі присутня ідеалізація. В іншому руслі розвивається творчість львівських портретистів, які намагаються не підпадати під європейські впливи, а дотримуватися відчизняних традицій. Їхні роботи імпонували не тільки самовпевненій родовій маг-иатерії, а й купцям і багатим городянам.

У так званому міщанському портреті більше скованості, але й принадливо-наївної серйозності. Скромно й діловито виглядає вірменський купець Григорій Берна-тович. У парному портреті його дружини Констанції незворушність і відчуття самоповаги поєднані з прихованою ліричністю. Львівський художник вірменського походження Христофор Захнович зображує Констанцію з квіткою червоної гвоздики — символом вірності.

Своєрідно новаторським є «Портрет львівської міщанки». Невідомий майстер відступає від звичного фронтального розташування постаті, а розвертає її в профіль. Миловидна жінка в скромному вбранні тримає в руках розкриту книгу, написану кирилицею. Письменна русинка, сповнена природної простоти й гідності, не позує, а з цікавістю заглибилася у читання. Очевидно, перед нами одна з ранніх форм «портрета-картини>, яка досягне значного розвитку в наступні століття. Серед творів прикладного мистецтва в зал! експонується бойовий спис середини XVII ст. (аналог зображеному в картині М. Альтомонте). Виконаний з дерева, він розмальований українським орнаментом, що зберігся під шаром пізніших розписів.