Львівська магістраль - одна з найстаріших залізниць України. Її історія починається з часів, коли західноукраїнські землі входили до складу австрійської монархії.
   Третього листопада 1861 року. Переддень іменин архікнязя Карла Людвіга. Віденський вокзал готується до важливої події - відкриття залізничного сполучення з галицькою столицею. Вранці 4 листопада урочистий ескорт прибув у Перемишль. Відбулася заміна локомотива. Новий паротяг, якому першим довелося подолати новозведену майже 100-кілометрову лінію, називався "Ярослав". О 10 годині за місцевим часом він вирушив до Львова.
  А у Львові вже нетерпляче чекали, "Gazeta Lwowska" писала напередодні: "Після довгого очікування наближається радісний день, від якого починається і в нас регулярний рух на залізниці ім. Карла Людвіга. Вона безпосередньо з'єднає Львів з цілою мережею європейських залізниць. За допомогою залізничних шляхів Східна Галичина поєднається з цивілізованою Європою... утворить шлях, що проляже від східних кордонів Австрії аж до узбережжя Адріатичного моря. Столиця краю, як і взагалі Галичина, відтепер матимуть допуск до збільшення активності промислу і полегшеної торгівлі".
   У жовтні 1861р. було завершене будівництво вокзалу у Львові. І хоча у цій досить стандартній споруді було мало естетичного, преса на хвилі загального оптимізму висловлювала захоплення від неї: "...що стосується головного будинку, то це - одна з найкращих споруд в Європі. Довжина його 70 сажнів, а ширина - 10 сажнів... (австрійський сажень дорівнював 1,8965м). В майбутньому він служитиме відправним пунктом для чотирьох залізниць: зі Львова до Кракова, до Чернівців, до Бродів і до Томашова, яких загальна довжина становитиме 110 миль".
   До Чернівців дійсно скоро рушили поїзди (1866р.), але вже не по колії Карла Людвіга. А Товариство ім. Карла Людвіга всі сили скерувало у напрямі російського кордону - до вільного міста Бродів. Важкий це був час - 1860-ті роки - для монархії Габсбургів: поразка у війні з Пруссією 1866р., територіальні втрати, зростаючі прагнення народів імперії на самовизначення. Уряд не міг гарантувати акціонерам залізниць повного виконання своїх зобов'язань, і це не сприяло активізації залізничного руху, хоча об'єктивно економічні інтереси галицького краю вимагали зворотнього.
   У 1869 році 92-кілометрова лінія Львів-Броди досягла російського кордону і 12 липня була урочисто відкрита. Ще чотири роки довелося чекати аж поки не збудували залізницю до Радивилова з російської сторони. Тільки 28 вересня 1873 року Галичина з'єдналася з Волинню, поки що, правда, тільки залізницею. Але ще два роки перед тим Підволочиськ був сполучений з Волочиськом, і це була перша колія, що поєднала Галичину зі Східною Україною.
Колія з Золочева на Тернопіль і далі до східного кордону будувалась вже у зовсім інших, більш сприятливих умовах, ніж лінія на Броди. Залізниця Львів-Красне-Золочів-Тернопіль-Підволочиськ- Волочиськ стала для Галичини першою справді міжнародною лінією. По-перше тому, що Австрія домовилась таким чином з Росією про сполучення Львова з Одесою через надзбручанський міст, а, по-друге, тому, що лінія ця прямувала далі на захід - через Краків і Вроцлав до Гамбурга.
   28 грудня 1870 р. залізничну колію отримав Тернопіль, 4 листопада 1871 р. (знову на іменини Карла Людвіга) було відкрито залізницю до Підволочиська і Волочиська. Збулася мрія тих, хто прагнув з'єднати Чорне море з Балтійським, починаючи від Карла V і закінчуючи акціонерами товариства: з'явилась пряма артерія Одеса-Гамбург. І була вона в руках галицького товариства. По ній перевозилось подільське збіжжя і худоба, чесько-моравське вугілля, продукти промислового виробництва Австрії і Німеччини.
   У тому ж 1884-му у Відні була утворена Генеральна дирекція, в яку увійшло 11 розкиданих по країні дирекцій руху. У Східній Галичині на цей час було шість державних колій: Львів-Стрий, Стрий-Станіславів, Хирів-Стрий, Дрогобич-Борислав, Станіславів-Гусятин і Долина-Вигода. Їх було достатньо, щоб у Львові відкрити Дирекцію руху державних залізниць - серйозного конкурента залізниці Карла Людвіга.
   З I січня 1892 року австрійский уряд приймає закон про викупівлю залізниць у приватних товариств у власність держави. Було утворено 3 Дирекціі: Краковська, Львівська, Станіславська.
   На початку ХХ сторіччя назріла необхідність будівництва нового вокзалу у Львові. Монументальна споруда Головного двірця Львова була віддана місту до експлуатації 26 березня 1904 року. Цього дня відбулося освячення та урочисте відкриття одного з найбільших вокзалів тогочасної Європи. Вокзал тоді дійсно був одним з найкращих у Європі і не тільки з огляду на архітектурне рішення; все тут було продумано для зручності пасажирів. Вони входили до великого центрального вестибюлю, що служив одночасно операційним залом. Зліва знаходились 5 квиткових кас І та II класу, справа - 5 кас III класу.
    Перед I світовою війною в Східній Галичині было побудовано 2676 км залізничних шляхів.

   Цей період охоплює життя Львівської залізниці в роки між двома світовими війнами.
У роки Першої світової війни Галіция стала ареною самих великих боїв на Східному фронті, її населення, промисловість, транспорт понесли величезні збитки, заподіяні війною.
   Залізничне будівництво майже не велося, споруджувалися лише гілки в прифронтовіий смузі. Побудована лінія Володимир-Волинський-Сокаль, Кристинополь-Сапежанка. Події 1917-1921 рр. були революцією не тільки соціально-економічною, але і національною. 17 марти 1917 р. у Києві була заснована Центральна Рада, яка 22 січня 1918 г, проголосила Україну суверенною державою. У листопаді 1918 р. проголошена Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). У січні 1919 р. офіційно скріплений союз ЗУНР і УНР: ця подія увійшла в історію як "акт злуки".
Всі ці бурхливі роки Львівська залізниця чітко виконувала свій обов'язок: потреби в перевезенні цивільних осіб виросли одночасно з величезними військовими навантаженнями. У цей період приймаються рішення і заходи по поліпшенню руху поїздів, попередженню псування і крадіжок на залізниці, які значно виросли в цей час.
   У 1919 р. у Львові було відкрите представництво Міністерства залізниць по будівництву нових шляхів в Галичині.
Місцеві кваліфіковані кадри для Львівської магістралі готувалися в ремонтних майстернях і у Львівській промисловій школі.
   Після окупації Західної України Польщею, почалося переслідування залізничників неполъскої національності. Тільки в 1920 р. було звільнено 5 тисяч працівників, а в 1921 р. стався один з самих великих страйків залізничників. Наближалася ІІ світова війна.

ЛЬВІВСЬКА МАГІСТРАЛЬ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
(1939 - 1945 рр.)

   Перші гитлеривські бомби впали на залізничні дороги Львова I вересня 1939 р. Були зруйновані Львівський вокзал, товарна станція, станція Клепарів, Підзамче, знищене залізничне полотно.
   Після воз'єднання Західних областей з Східною Україною почалося відновлення Львівської магістралі. У 1939 р. вузьку західноєвропейську колію перевели на широку. У тому ж році перші пасажирські поїзди зв'язали Львів з Києвом і Москвою.
   У листопаді 1939 р. були утворені Львівська і Станіславська залізниці, які в грудні були об'єднані в одну - Львівську. Техніка на дорозі була відсталою, вага поїзда не перевищувала 300-500 тон. У 1940 році уряд виділив на реконструкцію Львівської залізниці 50 млн. рублів.
На початку 1940 р. відкрилася залізнична лікарня у Львові, в березні 1940 р. -технікум залізничного транспорту. Центром культури на дорозі став Палац культури залізничників (РОКС), побудований ще при Польщі в 1937 р.
   22 червня 1941 р. німецькі авіабомби знову впали на Львівський вокзал. Залізничний вузол, як самий важливий стратегічний об'єкт, знову прийняв на себе основний удар. Ворог бомбив і обстрілював Красне, Самбор, Стрий, Станіслав, Ковель, Луцьк, Володимир-Волинський, а вже на початку липня всю Західну Україну окуповували німецьки війська. Лінії Ковель-Здолбунов і Ковель-Сарны стали стратегічними між Рейхом і Східним фронтом. Особливе значення мала лінія Ковель-Сарни-Київ. Саме на ній 5 грудня 1942 р. 5 партизанських груп одночасно висадили в повітря 5 мостів на ст. Домбровіца через ріку Случ. У липні 1943 р. відрізок Ковель-Сарни, знову став районом дії партизан. Десятки ворожих ешелонів пішли під укіс.
   Коли в кінці зими 1944 р. радянські війська увійшли в Коваль, то побачили руїни: були пошкоджені полотна на всіх шести напрямках.
Не кращим було положення в Сарнах, Луцьку, Здолбунові. Відступаючи, німці зруйнували господарство залізниці:

головних шляхів	23 %
станційних шляхів	33 %
житлових приміщень	59 %
вокзалів	57 %
мостів	75 %
електростанцій	6 %
паровозних депо	50 %
Усього: на 1млрд. 247 млн. крб.

   У квітні 1945 р. була прийнята спеціальна Постанова "Про відновлення і розвиток промисловості, транспорту і міського господарства міста Львова". Вже в першій половині 1945 р. на ремонті шляхів було зайнято понад 17 тис. працівників. Оздоровлено середнім ремонтом 416 км шляхів, поставлене -370 стрілок, замінений біля 400 тис. шпал.
   Усього було відновлено 2312 км головного, 686 км станційних шляхів, 2613 стрілочних переводів.
   10 грудня 1945 р. Постановою Ради Народних Комісарів СРСР Закарпатські залізниці увійшли до складу Львівської магістралі.

ВІДНОВЛЕННЯ ЗАЛІЗНИЦІ. КУРС -НА ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС
(1946-1990 рр.)

   У 1953 році Міністерство, шляхів повідомлення провело укрупнення залізниць: Ковельская дорога увійшла до складу Львівської магістралі.
   У 40-50-х роках в Західній Україні розвивалася могутня індустрія, навантаження на залізницю значно возрасла. Тому будь-яка ініціатива, направлена на підвищення продуктивності труда, широко пропагандировалась. Раціоналізаторські пропозиції стали традицією. Укладач поїздів ст. Львів Іван Карашкевич з бригадою розробили високоефективні прийоми сортування вагонів. На Львівському вокзалі уперше був впроваджений метод диспетчеризації продажу балетів на дільницях: Львів-Самбір-Сянки, Чоп-Ужгород-Сянки, Львів-Стрий-Лавочне, Мукачево-Лавочне. У Львові завод залізобетонних конструкцій розпочав виробництво залізобетонних шпал. У депо Клепаров була проведена Всесоюзна нарада "Важкий труд - на плечі машин". У 1957 р. введено більше за 500 засобів малої механізації. У 1959-1960 рр. переведена на тепловозну тягу дільниця Львів-Самбор-Чоп.
У 60-х роках у вагонному депо Ковель уперше була розроблена і впроваджена конвейєрна система ремонту полувагонів. Залізничники Здолбунова були одними з перших, хто освоїв водіння великовантажних поїздів, сформувавши поїзд з 112 вагонів. З'явилися суперважкі поїзда вагою до 10000 тонн.
   У цей період велика увага приділялася электрифікаціі Львівської магістралі. Спочатку електрифікувалися карпатські лінії. У 1956 р. проведена електрифікація на дільниці Мукачево-Лавочне довжиною 77 км. У 60-70 рр. були електрифіковані дільниці Львівської залізниці: Мукачево-Чоп-Держкордон, Львів-Самбір-Чоп, Львів-Стрий, Здолбунов-Красне-Львів, Самбір-Турка-Сянки, Ужгород-Сянки, Львів-Мостиська П, Стрий-Дрогобич-Трускавец, Самбір-Дрогобич.
   У 1973 р. Львівська залізниця нагороджена орденом Трудового Червоного прапора.
Згідно з Женевською конвенцією 1986 р, одними з найбільш важливих в Європі визнані магістралі: Львів-Чоп, Львів-Мостиська П, Львів-Черновці-Вадул-Сирет.
У 1975 р. з'явилася комплексна система управління якістю продукції (КСУКП). Основна увага приділялася поліпшенню якості перевезень у всіх ланках транспортного виробництва, прискоренню оберту вагонів, зниженню експлуатаційних витрат.
У 1975 р. споруджувалися двухколійні вставки на дільниці Мукачево-Вовчий. Особливо важка праця булав на дільниці Лавочне-Бескид. Колійовці йшли назустріч зі сходу на захід.
   У 1978 р. відкрився обчислювальний центр дороги. У 1981 р. розроблена комплексна система ефективного використання вагонів(КСЕВВ), а також базові стандарти підприємств і станцій. КСЕВВ створена завдяки творчому пошуку і інженерній думці новаторів. Шість з них в 1982 р. були удостоєні Державній премії.
   У 1988 р. колектив Львівської дороги почав працювати в умовах госпрозрахунку і самофінансування і вже в 1989 р. Львівську магістраль ставили в приклад на Всесоюзній нараді залізничників.
   Іншим важливим етапом дороги була соціальна сфера. Вже в 50-х роках почала втілюватись в життя житлова програма. На Левандовці (район Львова) почало зростати містечко залізничників. У 1960 р. відкрилися для відпочинку перші корпуси пансіонату "Львівський залізничник", в Судаку (Крим). У Карпатах, біля Гаснули, ще в 40-і роки заснована база відпочинку для дітей залізничників.
   Це були останні роки існування СРСР. Україна стояла на порозі незалежності.

НА РЕЙКИ РИНКОВИХ ВІДНОСИН
(1991-2001 рр.)

   24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Акт про незалежність України.
14 грудня 1991 р. опублікована Постанова Кабінету Міністрів України про утворення Державної адміністрації залізничного транспорту. У склад Укрзалізніци увійшли 8 залізниць України, в т.ч. і Львівська.
   3 1992 м. електрифікована лінія. Львів-Сихів (12 км).
Перед залізницями України поставлені задачі:
- всебічно сприяти ефективному розвитку економіки України, забезпечувати потреби населення в перевезеннях, розвивати транспортно-економічні зв'язки з країнами Заходу і країнами СНД.
   Перші роки переходу до ринкових відносин виявилися нелегкими, різко скоротилися надходження вантажів: якщо в 1990 р. було відправлено 107,1 млн. т. вантажів, то вже в 1993 р. - тільки 46,6 млн. т. Але в 1995 р. було зупинено падіння об'єму перевезень.
   Непросте положення склалося з парком пасажирських вагонів. У Ковельськом вагонному депо був організований ремонт на рівні заводського своїми силами. Вже в 1994 р. було відремонтовано 278 вагонів.
   Така ж реконструкція була проведена і у вагонному депо ст. Львоів, а також проведена реконструкція, головного вокзалу ст. Львів, якому в 2004 році виконується 100 років.
   У 1994 році почалася електрифікація дільниці Красне-Золочів (26 км), 1997-1998 рр. Золочів-Тернопіль-Підволочиськ (95 км), 1999 р. Здолбунів-Рівно (12 км), 2001 р. Рівно-Киверці (65 км), Киверці-Ковель (71 км). Електрифікація продовжується: курс на Ковель (77ш) Всього електрифіковано на Львівській дорозі 3207 км.
   Одночасно з електрифікацією проводиться реконструкція станцій, шляхів, всіх приміщень, перонів виконується ряд інших робіт.
Побудовані вокзали в Трускавці, Червонограде, Моршине, Чопі.