Вежа Корнякта — пам'ятка архітектури національного значення у Львові (вулиця Підвальна, 9), частина ансамблю Успенської церкви. Виконана у період епохи ренесансу.
Вежа побудована як дзвіниця Успенської церкви, виконувала роль оборонної вежі під час облоги і дозорного пункту пожежної варти. Побудована за проектом архітектора Петра Барбона за участю Павла Римлянина у 1572—1578 роках на засоби львівського купця грецького походження Костянтина Корнякта.
На вежі, ще до завершення будівництва, повісили вилитий на замовлення купця найбільший в ті часи у Галичині дзвін діаметром у два метри, який був названий «Кирилом». З приводу цього дзвона розгорілася суперечка між братством та його сусідами — домініканацями, які неподалік мали свій монастир. Домініканці скаржилися не лише у маґістрат, але і до короля, що «Кирило» за своїми розмірами перевищує усі дзвони в Польській державі. Осуд ченців викликали не лише розміри, але й голосний звук дзвона, який заважав їм слухати проповідь у церкві. Та, незважаючи на всі перепони, невдовзі «Кирило» став виконувати функції головного дзвона міста, який оповіщав про військову тривогу, пожежі, стихійні лиха та про смерть найвизначніших львів'ян, незалежно від їхнього віросповідання. «Кирило» служив братству до шведської навали, потім на його місце почепили інший.
Пожежа 1616, яка знищила значну частину міста, завдала значної шкоди й Руській вулиці. Дуже постраждала й вежа Корнякта, розтопився її олов'яно-свинцевий дах.
Вежа спочатку мала три різних за висотою яруси і триступеневе шатрове завершення. У 1672 під час турецької облоги дзвіниця постраждала від пожежі. Була відбудована в 1695 архітектором Петром Бебером, який добудував ще один ярус і сучасне барокове завершення з чотирма витими обелісками по кутах.
1779 пожежа знищила верхні яруси вежі. Їх було відновлено під час реставрації у 1780-их.
Під час релігійних свят на галереї верхнього ярусу грала капела і виступав братський хор. В приміщеннях вежі значний час зберігалась бібліотека Успенського братства (згоріла в 1779). Вежа Корнякта стала своєрідним гербом братства, її можна знайти на печатках братства, на видавничій марці.