Площа Ринок. Будинок №4 - Щоденний Львів

Унікальна пам'ятка архітектури XVI—XVII ст., яка не має аналогів не тільки у Львові, а, мабуть, і у всій Європі. Будинок має своє ім'я — "Чорна кам'яниця".
Перший будинок на цій ділянці споруджений на початку 20-х років XVI ст. Власники ділянки часто мінялися, причому іноді вона водночас належала кільком особам. У 1588 р. одноосібним володарем став Томмазо ді Альберті. Цей рік вважається датою початку будівництва "Чорної кам'яниці". Питання про автора проекту до кінця не з'ясоване. Ним міг бути П. Красовський, а також Павло Римлянин і Петро з Барбони.

Томмазо ді Альберті помер у 1589 р., не докінчивши будівництва. У 1596 р. власником стає аптекар Ян Лоренцович, котрий відкрив тут аптеку. Його онука вийшла заміж за лікаря Мартина Никанора Анчевського. У 1645 р. будинок перейшов у власність останнього. У 1675-1677 рр. на його замовлення архітектор М. Градовський прикрасив будинок аттиком і скульптурою на фасаді.
У 1926 р. будинок був куплений містом, а через три роки у ньому відкрили музей історії Львова.
Нині тут міститься відділ нової та новітньої історії Львівського історичного музею.
Зауважимо, що старі назви зберігалися протягом десятків років. Так, описуваний будинок звався Лоренцовичівським ще в 1703 р.
Будинок спочатку мав три поверхи. У 1884 р. на четвертий поверх було перетворене горище. За традицією він збудований з трьома вікнами. Виразно простежується нерівномірний поділ по повздовжній осі, що пов’язане з внутрішнім плануванням. Весь фасад викладений «брильянтовим» рустом – невеликими кам’яними блоками, які мають форму брильянта, одного з варіантів гранування алмазу. Спочатку рустування було білим, але з часом почорніло. Адже русти зроблені з пісковику, пористого каменю, який активно поглинає пил і сажу. В ті часи у Львові палили печі дровами і вугіллям – сажі не бракувало. У середині ХІХ ст.. будинок дістав сучасну назву, походження якої, як бачимо, не має нічого романтичного. Вхід обрамований майстерно вирізьбленим у камені рослинним орнаментом.
На фасаді — низка скульптурних зображень святих, покровителів медицини. Серед них вирізняється постать вершника, який відрізає і віддає жебракові полу свого плаща. Це зображення св. Мартина — патрона доктора Анчевського. Над дверима родинний міщанський знак — ґмерк: на фортечній стіні лев з піднятим у лапі мечем. Навколо нього — напівстерті часом літери, котрі розшифровуються так: "Мартин Анчевський, секретар короля, доктор медицини, львівський радник".
Біля входу — невеликий кам'яний виступ, лавочка для сторожа. В інтер'єрі збереглися стелі з поперечними балками, колони, вкриті рельєфно різьбленим орнаментом. Вікно має широке підвіконня, яке водночас служило зручною лавкою.
У глибині будинку збереглося обрамування входу в молитовню, виконане з алебастру.
В оздобленні фасаду гармонійно поєднуються риси польського й італійського Відродження та український національний орнамент.