|
Фото Львова у 3D - Останні новини Львова на сайті | |||||||
|
|
||||||
|
|||||||
| На головну |
|
|
|
 Споруда збудована в 1895-1900 рр. за проектом З. Горголевського. Під час проектування автор запропонував і місце для театру поряд з руслом ріки Полтви, котру спрямуваля в підземний колектор. Фасади театру та інтер’єр прикрашені скульптурами роботи провідних львівських тогочасних скульпторів: А. Попеля, Т. Баронча та ін. Сценічну завісу “Парнас” виконав Г. Семірадський. Глядацький зал має чотири яруси і може одночасно вмістити понад 1000 глядачів. Споруда театру справедливо визнана однією з найкращих у Європі.Перший камінь у підмурівок театру було закладено у червні 1897 року. Проектував і зводив театр відомий у Європі архітектор Зигмунт Горголевський – автор багатьох монументальних споруд у Польщі та Німеччині.
Відкрився театр для глядача 4 жовтня 1900 р. Цього вечора в приміщенні театру відбувся показ прем"єри – лірико-драматичної опери "Янек" В.Желенського – про життя карпатських верховинців. Провідну партію співав український тенор Олександр Мишуга.
Львівську оперну сцену ощасливили виступами всесвітньовідомі виконавці – Олександр Бандровський, Гелена Рушковська – Збоїнська, Ян Кепура, Яніна Королевич-Вайдова, Джемма Беллінчіоні, Маттіа Баттістіні, Ада Сарі та ін. Яскраву сторінку в історії театру вписали співаки – українці: О. Любич-Парахоняк, О. Руснак, Є. Гушалевич, О. Носалевич, А. Дідур, О. Мишуга, М. Менцинський, С. Крушельницька та ін., мистецтво яких стало національною гордістю народу і дістало всесвітнє визнання.
З приєднанням Західної України до складу Союзу РСР Великий міський театр переіменовано на Львівський державний театр опери та балету з підпорядкуванням його Міністерству культури України.
Після Другої світової війни в історію театру вписані імена тих, чия творчість сприяла утвердженню музично-сценічного осередку на західноукраїнських землях. У повоєнні роки за диригентський пульт оперного театру стали композитори львів'яни М. Колесса та А. Солтис. Митці – В. Скляренко, М. Стефанович, П. Кармалюк, В. Кобржицький, З. Гончарова, Н. Слободян, О. Сталінський,, Г. Ісупов, О. Поспєлов та ін. суттєво зміцнили творчий склад театру.
Для участі в окремих виставах запрошувалися народні артисти СРСР І.Козловський, Б. Гмиря, З. Гайдай, М. Литвиненко–Вольгемут, І.Паторжинський. У сторіччя від дня народження (1956 р.) великого українського письменника Івана Франка, театрові присвоєно його ім'я. У двохтисячному році, в ході святкування 100-річчя театру, на просьбу творчої інтелегенції Львова, театр Указом Президента України переіменовано на театр імені Соломії Крушельницької.
Львівський театр опери та балету ім. С. Крушельницької – складний творчий організм, в якому понад 500 осіб об"єднані спільною метою, але професійно поділені на цехи і колективи:
Інтер'єр
Театр, щедро удекорований як зовні, так і всередині, є зосередженням досягнень скульптури і малярства Галичини кінця XIX ст. Своє мистецтво проявили скульпто-ри П. Війтович, А. Попель, Е. Печ, Т. Баронч, художники Т. Попель, М. Гарасимович, Т. Рибковський, 3. Розвадовський, С. Ясенський та ін.
Заходимо в театр і любуємося дванадцятьма живописними полотнами (з умовною назвою "Професії") під плафоном фойє (художники - Т. Попель, Т. Рибковський, М. Герасимович, 3. Розвадовський), позолоченою балюстрадою другого балкону (викувана з металу, вона виглядає, як мереживо), пальметами і мас- каронами на стінах, камеями вздовж фризу, які уособлюють Страждання, Самопожертву, Волю, Радість, Смуток, Красу, Музику і Танець (скульптор - Е. Печ). Згори через скляну стелю приємно ллється м'яке світло: вдень - від сонця, вночі - від місяця й зірок. Отже, у фойє ніколи не буває суцільної пітьми, що дуже важливо і з практичного боку.
На рівні першого поверху знаходиться так званий дзеркальний зал, важливим елементом оздоблення якого є дзеркала, розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу (35 х 7,5). Тут, над дверима і вгорі навпроти них, возвеличуються чотири жіночі постаті, що уособлюють Любов (із амуром), Заздрість (зі змією), Материнство (з дитиною), Гордість (із люстерком). Над дзеркалами хороший настрій створюють зображення чотирьох пір року: весни (із квітами), літа (з сопілкою), осені (з плодами поміж хризантем), зими (з вогнищем).
Як бачимо, в розписах театру відображене велике різноманіття світу з його професіями, почуттями, характерами, видами мистецтва і т. п. У двох відсіках дзеркального залу знаходимо зображення частин світу, що згромаджуються навколо Європи - найцивілізованішої, найпрогресивнішої з них. Європу в образі хлопчика, що мандрує з континент на континент, нагороджують найкоштовніпіими своїми скарбами: Азія-перлами та мистецькими витворами японських і китайських художників, Африка - алмазом і страусовим пір'ям, Америка -золотом (художник- М. Гарасимович),
Три панно плафону відображують: у центрі - Поезію (дівчина.яка слухає дзвін) та Музику і Танець (дівчина з арфою) -з одного та іншого боку. Дзеркальний зал відкриває вигляд на проспект Свободи, особливо гарний у вечірній час. Приємно проходжуватися тут під час антракту. Але лунає третій дзвінок - і ми заходимо до залу глядачів, куди нас запрошують Трагедія і Комедія (скульптор П.Війтович), розташовані над білими мармуровими сходами з теракотово-сірою мармуровою балюстрадою головного фойє.
Зал має форму ліри (22,5 х 18,5 м) і може вмістити 1 тис. чол. Його оформлення здійснювали 10 художників під керівництвом С. Рейхана, манеру письма якого можна оцінити, розглянувши вузький плафон над сценою - "Апофеоз слави". Тут же бачимо старовинний герб Львова, композицію "Геній і ангел" (скульптор П. Війтович). Увагу привертає плафон на стелі, що складається з 10 секторів із зображеннями Грації, Музики, Танцю, Критики, Драми, Натхнення, Вакханалії, Цноти, Ілюзії, Правди. У серцевині плафону виблискує люстра, виготовлена за проектом 3. Горголевського. Цією дорогою, мистецьки довершеною "брошкою" майстер наче поставив крапку у своїй складній роботі в театрі.
Зал удекорований не лише розписами і скульптурою, а й розкішними ліпниною, позолотою, різьбою (скульптори П. Гарасимович, П. Війтович, Я. Джованетті, Е, Підгірський), які в різних варіаціях переходять на три балкони. Ложі партеру обрамлені колонами. Перший балкон прикрашений двадцятьма унікальними картинами на сірому мармурі. Другий балкон "підтримується" атлантами і каріатидами, третій - гермами.
Сцена має дві завіси: протипожежну, вагою більше 12 тонн, і суто декоративну. Ця картина, яку розписав польський художник Г. Семирадський (1843-1902), належить до найунікальніших мистецьких творів, що знаходяться у Львові.
Обдумуючи оформлення залу Міського театру, 3. Горголевський вирішив доповнити його пишність живописною завісою (таку зробив Г. Семирадський для театру в Кракові). У 1898 році з пропозицією про аналогічну завісу він листовно звернувся до цього художника (своєю славою не поступався Я. Матейку), професора Петербурзької та почесного члена багатьох академій мистецтв Європи, (з 1872 року жив у Римі).
Г. Семирадський працював над картиною майже рік і завершив її в червні 1900 року. Вона демонструвалася на виставках у Римі й Варшаві, але на відкриття театру не встигла потрапити. Вперше глядачі побачили її 13 січня 1901 року. Куртину "Музи на Парнасі" її автор розумів так: "Центральна постать, що розміщена на тлі храму Аполлона - бога прекрасних мистецтв і поезії, - уособлює натхнення у вигляді Піфії".
Із таємничих випарів, що виринають із глибин землі, утворюється і підноситься вгору окрилена Уява (Фантазія).
Сила, що врівноважує Уяву під час свідомої творчості - Розум, - стоїть по другий бік дельфійського триножника в одязі Мінерви з терезами в руці - символом рівноваги.
Із правої строни, на тлі понурого краєвиду, зображено людський натовп, який женеться за примарами людського щастя: Фортуною, Славою і Коханням, головними пружинами трагікомедії світу. Алегорична постать Історії лівою рукою вказує на ту шалену гонитву, а в правій вона тримає книжку з виписаними на ній словами: "Так було, так є - чи так буде завжди?" Постаті Трагедії та Комедії доповнюють цю групу.
По лівій стороні картини: жінка в плащі сперлася на арфу і дивиться на постать Натхнення, вона уособлює музичну драму (Оперу).
Двоїсту сутність Опери розтлумачують зображені поруч: Поезія (з лірою в руці й лавровим вінком на скронях) і Музика у вигляді класичної Сирени -напівптаха - напівжінки. Цю Оперу доповнюють: Опера комічна (оперета) - молода, грайливо усміхнена жінка, що тримає ліру, при крашену комічною маскою, і Танець".
Свого часу художник просив дирекцію театру надрукувати це тлумачення картини. З цією метою були видані художні листівки. |
| Транспорт Львова | |
|
© "Щоденний Львів" 1999-2013, Усі права застережено. Про нас
|