Архікафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії або Латинський кафедральний собор — католицькa базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви на Кафедральній площі у Львові, Україна. Пам'ятка сакральної архітектури XIV—XVIII століття.
Будівництво собору розпочалося 1361 (за іншими даними — 1370 році) на кошти короля Казимира III Великого. На місці собору попередньо також був храм. Одні дослідники стверджують, серед них А. Стройни, що то був дерев'яний костел Найсвятішої Трійці 1344 році, що згорів у 1350 році під час нападу литовців на місто. Дослідники І. Ходиницький та І. Шараневич стверджують, що за княжих часів тут стояла одна з околичних церков східного обряду — Успіння, котру Казимир Великий розпорядився знести. Проте, не підлягає сумніву те, що храм починали будувати як костел Найсвятішої Трійці.
Автором проекту та першим будівельником є Петро Штехер (трапляються помилкові написання прізвища як Штрехер та Стрехер). Проект Петра Штехера втілювали Микола Ґансечке (Ґонзаґе) та Ганс Блюхер. Однак найбільше до сучасного внутрішнього оздоблення доклався Петро Полейовський у XVIII столітті.
Таке велике будівництво, як звично у ті часи, йшло невеликими темпами — за перші вісім років завершили лише фундаменти. За первісним проектом у собору повинно було бути дві вежі — одну завершили наприкінці XIV ст., інша так і залишилася незакінченою через брак коштів. У 70-х роках XIV століття була змінена назва храму — він став собором Успіння Богородиці.
У 1404 році вроцлавський архітектор Микола Ґансечке (Ґонзаґе) закінчив вівтарну частину храму, а наступного, 1405 році, храм було освячено перемишлянським єпископом Мацієм Яніною. Статус кафедри храм отримав у 1412 році Проте, ще й пізніше велися доопрацювання та добудовування — у 1479—1481 роках собор добудовували Йоахім Ґром та Амвросій Рабиш з Вроцлава (у 1482 році встановлено перший — готичний — вівтар храму), а у 1493 році Ганс Блюхер добудовував хори зі склепіннями.
Докладніше