Домініканський собор (сьогодні — Церква Пресвятої Євхаристії) — греко-католицька церква у центральній частині Львова, у зоні всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; пам'ятка архітектури національного значення. До ІІ світової війни — головний собор римо-католицького монастиря ордену домініканців; у радянський період — музей історії релігії.
У 1749 році за проектом інженера і архітектора Яна де Вітте був закладений фундамент собору. Будівництвом керував М. Урбаник, з 1764 року — К. Мурадович, а закінчував фасад С. Фессінгер. До 1764 року будівництво було, в основному, завершене, але після пожеж 1766 і 1778 років роботи відновилися. В 1865 році за проектом архітектора Юліана Захарієвича до костьолу прибудували чотириярусну дзвіницю. В 1895 році був перебудований ліхтар на куполі, в 1905—1914 роках відреставрований інтер'єр. Собор побудований в стилі пізнього бароко за західноєвропейским зразком. Кам'яний, в плані він зображає витягнутий хрест з овальною центральною частиною і двома дзвіницями по боках. Звеличує церкву величезний еліптичний купол. Масивні здвоєні колони підтримують галереї і ложі, прикрашені дерев'яними статуями роботи львівських скульпторів другої половни 18 століття. Над галереями — колони барабана, що підтримують купол. В інтер'єрі збереглися скульптури С. Фессінгера. В 1956—1958 роках велись реставраційні роботи. До собору примикає будівля монастирських келій, перебудована заново у 1556—1621 роках і відновлена після пожеж 1766 і 1778 років. Будівля кам'яна, прямокутна в плані, трьохповерхова, з двома внутрішніми двориками, з типовою для монастирських будівель коридорною системою планування і арковими перекриттями.