”Більше половини депутатів задіяні у махінаціях із землею”
”ГПУ” поцікавилася у депутатів Львівської обласної ради 1990 року скликання, чим теперішня влада різниться від тодішньої.
Степан Давимука, 62 роки. 1990-го — начальник відділу виробничого об’єднання ”Львівприлад”, зараз — народний депутат України від блоку ”Наша Україна”:
— 1990 року я навіть коробки цукерок не дозволяв собі взяти. Ми не про кишеню думали. На кожному засіданні точилися ідеологічні суперечки, дискусії. Львівська обласна рада мала вплив на всю Україну. Ми першими підняли синьо-жовтий прапор, заспівали ”Ще не вмерла України...”. Саме Галичина не дозволила, щоб у нас повторилася ситуація Білорусі. Більшість наших наробок згодом були використані у загальнонаціональному законодавстві — в аграрній, промисловій сфері. На жаль, зі здобуттям Україною незалежності відбулася централізація влади. І надалі облрада не мала такого великого впливу. Основні зміни відбулися після 1998 року. Згідно з новим законом про вибори, від кожної територіальної одиниці обиралася фіксована кількість депутатів. Тобто три від Львова, три від Моршина, три від Самбора. Таким чином до влади прийшло багато аграріїв. Вони по своїй суті консервативні й корумповані. Скоробагатьки відчули ефект від своєї присутності у владі. Більше половини нинішніх депутатів задіяні у махінаціях із землею. Обласна рада перетворилася на комерційну структуру.
Тарас Пахолюк, 51 рік. 1990 року — науковий співробітник Фізико-механічного інституту Академії наук УРСР, зараз — приватний підприємець:
Смішно було підписувати документи: ”Голова — Лось, секретар — Вовк”
— Коли існувала мажоритарна система, депутат був відповідальний перед виборцями. Ми були прив’язані до своїх виборчих округів, проводили прийом громадян, звітували. Тоді потрібно було бути особистістю, щоби потрапити у число кандидатів. Бо ж висували тебе трудові колективи. Нинішні депутати відповідальні хіба що перед тими людьми, які включили їх до виборчих списків. Голосують так, як накаже голова партії. 1990-го про хабарі навіть не йшлося. Бо щоб просунути рішення, потрібно було купити половину депутатів — 100 чоловік. А кожен із них мав власну думку, свої переконання. Зараз корупція в обласній раді починається, вже коли формуються партійні списки. Щоби потрапити туди, потрібно зробити ”внесок на розвиток партійної організації”. На сесіях ніхто не ставить питання, як підняти виробництво чи відродити сільське господарство. Вирішують мізерні проблеми — земля, комунальна власність. А все, що пов’язане з власністю, потребує пожертв.
Богдан Вовк, 49 років. 1990 року — кореспондент газети ”За вільну Україну”, зараз — головний редактор газети ”За вільну Україну плюс”:
— Я працював секретарем у комісії реабілітації та відшкодувань. А головою комісії був Йосип Лось. Смішно було підписувати документи: ”Голова — Лось, секретар — Вовк”. Хабарів не пропонували. Голосував так, як підказувала совість. То був час романтиків та ідеалістів. Депутатів упізнавали на вулицях — сесія ж транслювалася на всю область. Могли на базарі запропонувати кращий товар, знизити ціну. Кожна сесія починалася імпровізованим концертом — приїжджав якийсь колектив або просто приходили люди, щоб заспівати депутатам ”Многая літа”. Ця повага вичерпалася десь на другий рік роботи ради. Потім було розчарування. Зараз при владі прагматичні люди. Дивляться на депутатство як на бізнес. Ділять земельні ділянки, підприємства.
Денис МАНДЗЮК
Газета по-українськи
До списку статтей
