Євро-2012. Колесніков — Ярославському: Саня, ну ти прямо виконроб...
Поїздка до Львова групи профільних міністрів на чолі з Колесніковим побоювання підтвердила. Будівництво стадіону запізнюється на два місяці. Не менше проблем і з аеропортом.
Оцінюючи під різними кутами команду Віктора Януковича, експерти не помітили досить важливого нюансу: практично всі її члени, починаючи з нового глави держави, — завзяті футбольні вболівальники. Не кажучи вже про те, що віце-прем’єр з питань Євро-2012 Борис Колесніков є віце-президентом ФК «Шахтар», а міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін (у минулому віце-президент «Шахтаря») — почесним президентом Професійної футбольної ліги. Тож немає нічого надзвичайного в тому, що приглушена на час президентських виборів тема Євро-2012 дістала нове наповнення. І можна не сумніватися: на відміну від абсолютно нефутбольного Ющенка, безмежно футбольні Янукович і К° чудово розуміють, що означає для країни цей проект.
Янукович уже дав команду Азарову врахувати питання фінансування Євро-2012 у проекті бюджету. А заодно й схвалив кадрові питання. По-перше, запровадження в штатному розписі нового Кабміну посади віце-прем’єра з питань Євро-2012 і призначення на цю посаду Бориса Колеснікова. По-друге, призначення на посаду міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Равіля Сафіулліна. По-третє, призначення директором Координаційного бюро з підготовки до Євро-2012 заступника голови Донецької облради Олександра Заца.
Щоправда, це один бік медалі. Адже йдеться не просто про групу високопоставлених любителів футболу. А про VIP фан-клуб ФК «Шахтар». Що не може в майбутньому не позначитися і на цілком логічному бажанні переформатувати під себе весь український футбольний простір. Передусім це стосується непростих взаємостосунків нової владної команди з президентом ФФУ Григорієм Суркісом. Оскільки і Колеснікова, і Сафіулліна до числа друзів Суркіса зарахувати вкрай складно. Про те, що протистояння посилюватиметься, свідчать і останні кроки президента прем’єр-ліги Віталія Данилова, котрий 11 березня на Генеральній асамблеї асоціації європейських футбольних клубів (ЄФПЛ) попросив президента УЄФА Мішеля Платіні направити в Україну спеціальну комісію. Зважаючи на те, що Платіні на початку квітня сам прибуває в Україну для ознайомлення з підготовкою до Євро-2012, антисуркісівський демарш навряд чи додав президенту УЄФА позитивних емоцій. Не кажучи вже про те, що публічні внутрішньофутбольні з’ясовування стосунків (та ще й із залученням ФІФА та УЄФА) якимось чином можуть допомогти готуватися до Євро-2012.
Але, головне, звичайно, не футбол як такий, а мегапроект Євро-2012. Входячи в курс справ, Борис Колесніков повинен був усвідомити, які саме завали йому дісталися у спадщину від попередників. На сьогодні Харків — єдине місто, в якому підготовка йде за планом і за графіком (за винятком, щоправда, бюджетного фінансування, яке старим урядом виділялося з муками по чайній ложці на годину), де є стадіон і на 70% готовий новий аеропорт. Можливо, завдяки тому, що це єдине місто, в якому є офіційний координатор підготовчих процесів — Олександр Ярославський. Донецьк, де ситуація зрозуміла і підконтрольна, теж не викликає побоювань. Тому для нинішньої команди влади головні осередки головного болю, пов’язані з Євро-2012, — Львів і Київ. З відставаннями від графіка і задавненими проблемами стадіонів, доріг і аеропортів. Розуміючи при цьому, що до старту Євро-2012 залишається трохи більше 800 днів, інвестицій у найближчому майбутньому не передбачається, грошей треба силу-силенну, а скарбниця, за словами Януковича, порожня. І відкривати ще один «фронт» зараз явно недоцільно.
Поїздка до Львова групи профільних міністрів на чолі з Колесніковим побоювання підтвердила. Будівництво стадіону запізнюється на два місяці. Не менше проблем і з аеропортом. Тож втішливі п’ять з мінусом, які авансом поставив віце-прем’єр львівській владі, можуть свідчити лише про те, що в найближчий місяць великої чистки підрядчиків, а можливо й кадрів, у Львові не планується, але контроль буде посилено.
Харків футбольний віце-прем’єр відвідав після Львова 18 березня. Місто, яке і при Ющенку було лідером у підготовці, збереже ці позиції і при новій владі. Становище, цілком очевидно, зміцнить і призначення мера Михайла Добкіна на посаду глави облдержадміністрації. По-перше, саме тандем Ярославський—Добкін (плюс колишній губернатор Аваков) зробив Харків модельним містом підготовки до Євро-2012. А по-друге, до виборів у місцеві ради Добкін де-факто поєднуватиме посади мера і губернатора. Що, за логікою, дасть можливість не знижувати темпу підготовки. Правда, це не означає, що в Харкові немає проблем, які, навіть попри правильний менеджмент, можна вирішити без фінансування з Києва. Але в будь-якому разі загальний стан справ у Харкові за пріоритетними для УЄФА позиціями вигідно відрізняється як від загальнокиївського хаосу та донецьких проблем з тим-таки аеропортом, так і від украй заплутаної ситуації у Львові. Цього не могли не помітити і київські гості. Особливо ті, хто міг порівняти їх із побаченим напередодні у Львові. Включаючи і самого Колеснікова. Котрий після огляду двох готових поверхів нового термінала, не за протоколом, сказав Олександру Ярославському: «Саня, ну ти прямо виконроб»...
Напередодні приїзду урядової делегації до Харкова Олександр Ярославський відповів на запитання «ДТ».
— Олександре Владиленовичу, як ви можете прокоментувати запровадження в новому уряді посади віце-прем’єра з Євро-2012 та призначення на цю посаду Бориса Колеснікова? Цей кадровий крок допоможе чи зробить схему підготовки ще більш громіздкою?
— Думаю, що допоможе. Принаймні сподіваюся, що запровадження такої посади підсилить підготовку України.
— Торік одним із чинників, які гальмували нормальну підготовку до Євро-2012, було нестабільне фінансування. Якою ви бачите перспективу зараз?
— Вважаю, що все залежатиме від хазяїна — Віктора Федоровича Януковича. Всі інші — виконавці його волі. Волі людини, яка всім тепер керуватиме. Євро-2012 — це ж проект не регіональний, а один із найважливіших для країни. От чому в цьому питанні головнокомандувачем буде президент. А всі інші повинні виконувати. І я сподіваюся, що в цьому випадку все виконуватиметься беззаперечно.
— Попередній уряд заборгував вам чималу суму…
— Поки що не говоритимем про сумне. Нехай почнеться стабільне фінансування. А там розберемося. Якщо побачу, що йде системна робота, — почекаю. Головне, це фінансування основних об’єктів. Крім «останніх штрихів» стосовно стадіону та аеропорту, це ще дороги. Тому що дорожньої інфраструктури в Харкові фактично немає взагалі. Багато доріг «зійшло» разом зі снігом. Окружної дороги немає, на Донецьк — немає, на Київ теж немає. Є напрямок, але дорога відсутня.
— А міські дороги?
— Вони не набагато відрізняються.
— Але торік неодноразово йшлося про те, що частину доріг у Харкові як біля стадіону, так і в центрі цілком оновили. Тільки ви особисто, якщо я не помиляюся, проінвестували ремонт трьох вулиць. Ці дороги зиму пережили?
— Із цими дорогами все нормально. Вони чудово пережили зиму. Але міською вулицею ви не доїдете ні до Києва, ні до Донецька. А капітального ремонту Харківської окружної не робили понад тридцять років.
— Як сьогодні справи з виконанням додаткових умов УЄФА на стадіоні?
— 12 березня ми підписали остаточні зміни до вимог УЄФА щодо стадіону. Це два додаткові виходи на північній трибуні, два — на південній, один — на західній і один — на східній.
— А аеропорт?
— Те, що залежить від компанії DCH, — тобто новий термінал та інше, — буде виконано вчасно. Робота йде повним ходом.
— Що зі злітно-посадковою смугою?
— Сподіваюся, що після приходу нового уряду проблем не буде. Зараз ми чекаємо погоди. Тому що має минути 15 днів при температурі як мінімум плюс 15 градусів. Грунт має добре прогрітися, після чого можна починати роботи.
— Призначення Колеснікова на посаду віце-прем’єра з питань Євро-2012, а Сафіулліна на посаду міністра у справах сім’ї, молоді та спорту явно внесе свої корективи в їхні й без того непрості стосунки з Григорієм Суркісом. Наскільки, на ваш погляд, реальне звільнення Суркіса з посади президента ФФУ до 2012 року?
— У житті взагалі все реально. А от на футболі це навряд чи позначиться позитивно. Тому що Суркіс — людина футбольна. Та й насправді суть питання не в Суркісі. Суть питання, хоч як дивно, в стані українського футболу. Подивіться на відвідуваність 19-го туру. Три-чотири тисячі людей на стадіоні. Навіть на показових матчах. Скажімо, «Металург» — «Шахтар» — чотири тисячі вболівальників на стадіоні. То що, в цьому теж Суркіс винен?..
— Поговорімо про прем’єр-лігу. Як довго, на ваш погляд, триватиме ця плутанина? Чи Україна приречена тягти цей вантаж постійно?
— А що треба було для того, щоб країна запрацювала? Поміняти главу держави.
— Наскільки реально поміняти президента прем’єр-ліги?
— Це станеться, коли власникам клубів набридне нинішня ситуація.
— Це видима перспектива?
— Не знаю. Для мене цього питання на сьогодні не існує. Я на цей процес не впливаю. Я намагався якось пояснювати свою позицію, сподіваючись, що її почують, але не чують. Тож я займаюся «Металістом».
— Але «Металіст» опинився в епіцентрі скандалу — у тому числі з нібито замовним матчем із «Карпатами»…
— І чудово. Безплатний піар. До того ж ми почекаємо, чим цей скандал закінчиться.
— Кому це було вигідно?
— Я не хочу шукати тих, хто на цьому хоче нагріти руки. Ми відразу заявили, що не маємо до цього жодного стосунку. Вітаємо той факт, що цим питанням зайнялися правоохоронні органи. Не контрольно-дисциплінарний комітет, а прокуратура. Я сказав своїм, що вони повинні дати чіткі свідчення. Але прокуратурі, а не Димінському. Він що, прокурор, суддя, слідчий, дізнавач? Хто йому давав дозвіл на встановлення пристроїв для підслуховування? І потім, хто сказав, що всі ці записи справжні, а не змонтовані? Людина, котра пішла на такі дії, повинна розуміти: якщо буде доведено фабрикацію доказів, то їй доведеться нести за це відповідальність. Тим більше що мені абсолютно незрозуміло, хто такий цей Димінський. Оскільки в статутних документах ФК «Карпати» його ім’я відсутнє. Там фігурує якась жінка. Тож хто такий Петро Петрович Димінський — невідомо, хоча він чомусь голосував на всіх зборах прем’єр-ліги. У тому числі й за обрання того ж Данилова. Щоправда, голосував він на підставі доручення, але теж якогось дивного, без номера. Такі доручення можна виписувати пачками…
— То легітимність голосувань з участю Димінського можна оскаржувати?
— Я не даю оцінки. Я просто констатую факти…
— Тренер «Металіста» Мирон Маркевич — сьогодні ще й головний тренер національної збірної. Як ви оцінили це призначення?
— Вважаю, що Маркевич отримав великий кредит довіри. Котрий треба виправдати перед усім футбольним світом.
— «Металіст» від цього виграв?
— Для «Металіста» в цьому є як позитивні, так і негативні моменти. До негативного насамперед можна віднести те, що певною мірою розпорошується увага. Якщо ще вчора вся увага Маркевича була сфокусована тільки на «Металісті», то сьогодні, хоч би що він мені казав, я бачу, як він постійно думає одночасно і про «Металіст», і про збірну. І це цілком можна пояснити. Оскільки в людини з’явилася подвійна відповідальність. Ми з ним багато говорили з цього приводу, і він мене запевнив, що все буде нормально.
— А як харківські вболівальники?
— З одного боку, вони, звичайно, оцінили це призначення. Але з іншого — є багато незадоволених. Фанати «Металіста» теж бояться, що Маркевич менше приділятиме уваги їхній улюбленій команді. Фанати ж усі егоїсти. Збірна, звісно, це добре, але «Металіст» усе одно на першому місці. І я за це вболівальникам вдячний — за їхню беззастережну відданість рідному клубу.
— Що ви робитимете, якщо побоювання фанатів виправдаються?
— Я про це навіть думати не хочу. І постараюся зробити все, щоб Маркевичу було комфортно поєднувати обидва успіхи.
— Ви сказали, що корінь зла в низькій відвідуваності. Чому? Поганий футбол, погані стадіони?
— Усе разом. І футбол має бути кращим, і люди повинні вболівати за свою команду в комфортних умовах. Нехай це буде не «Донбас-арена», але ж і не стадіон «Україна» у Львові. Хай вибачають мені вболівальники «Карпат», але це просто смітник. Краще б Димінський займався стадіоном, а не фабрикаціями фальшивок.
— А яке відвідування в Харкові?
— «Металіст» зараз за відвідуванням матчів на першому місці в прем’єр-лізі. Ми працюємо. Той, хто може і хоче, повинен просто займатися справою. А от коли справу починають підміняти різного роду заявами, війнами, процесами, тоді футбол втрачається. Ніякі скандали справі не допоможуть. Тим більше що до скандалів в українському футболі всі давно звикли й особливо на них не реагують. Це як шоу. Дивляться, поки не починається футбол.
— У будь-якому разі просто все звести до поганого відвідування складно. Є ще й особисті інтереси. До речі, чим пояснюється ваше стабільно солідарне голосування з Коломойським і Суркісом? Наприклад, у питаннях щодо прем’єр-ліги.
— Ніяких солідарних голосувань немає. Я маю свою позицію. І якщо вона збігається з позицією Коломойського і Суркіса, то ми голосуємо разом. Моя точка зору, припустімо, щодо Данилова, у всі часи була однакова. Я її не змінював. Навіть тоді, коли і в Суркіса, і в Коломойського вона була інша...
Андрій КАПУСТІН
Дзеркало тижня
До списку статтей
