Як знищують "дачу Добрика"
Унікальна база відпочинку партійної еліти стоїть в руїнах
Львівський архітектор Василь Каменщик у 1978 році передав замовникам модерний будинок відпочинку, збудований за його проектом на березі мальовничого озера біля селища Янів Яворівського району. Офіційним господарем трьох будівель загальною площею 2100 квадратних метрів став Львівський облвиконком, а насправді — обком компартії. Найшикарніший будинок у глибині лісу з білими колонами уподобав перший секретар обкому компартії Віктор Добрик. Хоча при в’їзді висіла таблиця з написом «Рибне господарство», у народі відпочинковий комплекс партійної еліти поряд із заповідником «Розточчя» охрестили «дачею Добрика».
Бенкет під час кризи
Уперше на «дачі Добрика» кореспондент «Голосу України» побував у 1992 році. Віктор Федорович давним-давно працював у Москві, але його іменем продовжували називати будинок відпочинку, який після низки перемін опинився на балансі виробничого об’єднання «Сірка».
Після розвалу Союзу перший секретар обкому Яків Погребняк передав відпочинковий комплекс дитячій лікарні. Трохи погралися в демократію і спихнули «дачу» виробничникам — дуже дорого було утримувати десятки порожніх кімнат з автономною системою опалення, водопостачання та енергозабезпечення у віддаленому від населених пунктів та людей місці.
Під час нашої поїздки «Сірка» презентувала новий проект із зарубіжними партнерами. На урочисте підписання протоколу намірів запросили гостей. Перші ворота відчинили охоронці. Пройшли кілька десятків метрів і несподівано побачили ще одну загорожу. Праворуч розкинувся сосновий ліс, у глибині якого ледь-ледь виднілися будівлі. Ліворуч — величезне озеро, на підходах до якого — спортивні майданчики. Широка доріжка привела до двоповерхового палацу, оздобленого камінням. У великому холі стояли дорогі меблі, а посередині — великий камін. Приміщення було настільки великим і просторим, що гості губилися від побаченого.
Протокол підписали, добрі наміри відсвяткували гучним бенкетом. Столи вгиналися від випивки і закусок. Зарубіжні партнери прогулювалися покоями радянської еліти й прицмокували язиками. Яка ж краса навколо. Справжній палац!
Талановитий архітектор сховав три будівлі серед зелені на відстані сто метрів так, що їх майже не було видно. Доріжки у вечірню годину освітлювались. У далині, в місячному сяйві, виднілося велике плесо озера. Враження незабутні, немов побував у казці. Місця біля Янова справді дивовижні — поряд національний парк «Розточчя».
Але гучна забава у покоях Віктора Добрика «Сірку» від банкрутства не врятувала. Галопуюча інфляція змусила виробничників позбутися зайвого баласту і відмовитися від дорогих споруд. Приміщення перестали опалювати й доглядати. Обласній раді порадили забрати на свій баланс подарунок епохи застою.
Дивний тендер
Нового господаря «дачі Добрика» шукали з 1992 по 2007 рік. Представники районної та обласної влади не раз гучно гуляли в партійних покоях. Не могли натішитися, що вони ж сиділи і випивали за столом, де колись приймав московських і київських гостей Віктор Добрик.
Частину приміщень здавали в тимчасову оренду. Тому за ними ніхто не доглядав. А коли відпочинковий комплекс почав розвалюватися, бо взимку не опалювався, кинулися поспішно продавати. У час «помаранчевої» влади до обласної ради пройшли бізнесмени, які захотіли вигідно «сплавити» дорогий об’єкт.
Почувши про нові віяння, до обласної ради звернувся футбольний клуб «Карпати» з діловою пропозицією: ми викупимо будинок відпочинку «Янів» і напередодні Євро-2012 відкриємо за 50 кілометрів від Львова навчально-тренувальну базу для спортсменів.
Львівська обласна рада оголосила тендер на «дачу Добрика». Але несподівано переможцем став не футбольний клуб «Карпати», почесний президент якого Петро Димінський був готовий викласти будь-яку ціну, а невідома фірма.
Управління СБУ в Львівській області пропонувало у партійних хоромах створити відомчу базу відпочинку, але до його керівництва не прислухались. Ласий шматочок хотіли продати із зиском. Що візьмеш з бідної спецслужби? Тіньові схеми з двома кишенями не спрацювали б.
— Обласна рада чомусь надала перевагу фірмі, яку створили буквально перед самим початком тендера, — згадував Петро Димінський. — Якби влада хотіла заробити грошей, провела б не тендер, а аукціон. Ми б пішли і на ці умови. Після того, що зробили, питанням приватизації бази «Янів» мали б зайнятися правоохоронні органи і Фонд держмайна.
Представники футбольного клубу ледве розшукали нового власника «дачі Добрика», але нічого конкретного не дізналися. Фірма-переможець виникла напередодні тендера і у своєму статутному фонді мала лише кілька тисяч гривень. Офіс її розташовано в непримітних кімнатках на околиці Львова.
Продали базу «Янів», як на той час, за смішну суму — 5 мільйонів 750 тисяч гривень. Отож спадок старої епохи дістався невідомій фірмі. Хто реально за нею стоїть — досі невідомо.
Недавно народний депутат України Іван Денькович розповів нам, як насправді продавали «дачу Добрика»: «Ще до початку тендера члени комісії відкрили пропозиції учасників і ознайомили з ними того, хто мав стати переможцем». Іван Денькович знає про що каже, бо під час проведення тендера працював заступником голови Львівської облради.
«Янів» без господаря
У сосновому лісі ми з колегою без будь-яких перешкод зайшли на закриту колись територію «дачі Добрика». Дерев’яні ворота ніби самі відчинились. Прямуємо до найбільшого корпусу площею 1200 квадратних метрів, де любив відпочивати зі своїми гостями партійний функціонер часів СРСР Віктор Добрик. Стіни почорніли, кругом усе позаростало. Не віриться, що 20 років тому ми тут святкували із зарубіжними гостями підписання протоколу намірів. В апартаментах Добрика вже ніхто не житиме, бо залишилися лише стіни і дах. На двох інших корпусах немає навіть нормального даху. Лише розвалини і руїни.
Ось дача голови облвиконкому площею 236 квадратних метрів, трохи далі — апартаменти інших керівників області. У двоповерховій будівлі з червоної цегли колись налічувалось 17 номерів з санвузлами. Вони були закріплені за секретарями обкому, заступниками голови облвиконкому та за начальниками управління КДБ та УВС.
Найкраще зберігся білий особняк з колонами та великою терасою. Ходимо повз розвалини, де колись буяло життя, і не віриться, що за останні чотири роки після приватизації бази сюди не ступала нога власника.
Унікальний відпочинковий комплекс перетворюється на руїни. Схоже, досі «дача Добрика» не має господаря. За три будівлі площею 2100 квадратних метрів, насосну станцію, водонапірну башту, систему очищення каналізаційних стоків, спортивні майданчики — а все це розташовано на семи гектарах лісу — заплатили лише 5 мільйонів 750 тисяч гривень.
Який напрошується висновок? Очевидно, хтось хотів вигідно перепродати дешево приватизовану базу «Янів», але почалась економічна криза і до об’єкта епохи застою зник інтерес. Якщо нові власники не знають, як розпорядитися унікальною базою, для неї можна знайти застосування. Варіантів — безліч. ФК «Карпати» не охолов до «Янова». Тихий закуток в сосновому лісі біля міжнародної траси до Польщі може викликати інтерес бізнесових структур. Та й незабаром виникне питання про відкриття представництва міжнародного резервату «Розточчя» в Україні.
Богдан КУШНІР.
Голос України
До списку статтей
