Зворотний бік ЛАЗу, – розслідування
Львівський автобусний завод не вперше опиняється в епіцентрі скандалів Львівський автобусний завод не вперше опиняється в епіцентрі скандалів. І працівники заводу, і Пенсійний фонд України, і контролюючі державні органи – всі чомусь мають претензії до його роботи. Вже не вперше лазівці пишуть обурені листи, звертаються у ЗМІ з криком про порятунок. Колишні працівники заводу відкрито говорять – зарплати дають у конвертах.
Завод підозріло створює «клони», один із них зараз на стадії банкрутства, проте в документах значиться як виробник автобусів і тролейбусів. І найцікавіше: юридично Львівський автобусний завод уже не Львівський – ТзОВ «ЛАЗи» перереєструвався у Київ, схоже, для того, аби «сховатися» у великому місті від боргів.
Зміна прописки
Найперше, на що нарікають скривджені лазівці – завод має величезні заборгованості перед Пенсійним фондом і зовсім не охоче їх покриває. Якщо ж не було відрахувань до Пенсійного фонду, то й трудовий стаж не нараховувався. Більшість львів’ян пригадують судовий процес річної давності, що набрав розголосу: ТзОВ «ЛАЗи» проти Управління пенсійного фонду Галицького району Львова. Тоді завод вимагав перерахування в бік зменшення зарплати своїх працівників за період страйків майже на сім млн гривень. Таким чином, і відрахування до Пенсійного фонду мали зменшитись майже на 2,5 млн грн. На той час підприємство боргувало Пенсійному фонду 2 млн 177 тисяч гривень.
Наприкінці лютого 2011 завод програв судовий процес. А вже у травні «втік» зі Львова, змінивши прописку на київську і забравши туди свої борги. Мабуть, тут слід зазначити, що у відповіді на офіційний інформаційний запит газети «Ратуша» Пенсійний фонд Галицького району Львова був украй скупий на факти, а Пенсійний фонд у Києві, до якого тепер належить «ЛАЗи», і взагалі онімів. Зате всі відповіді на аналогічні запити надійшли народному депутату Володимирові В’язівському, який від минулорічного судового процесу постійно цікавиться порушеннями на Львівському автобусному заводі.
У них Пенсійний фонд України підтверджує, що ТзОВ «Львівські автобусні заводи» за власною заявою було знято з обліку в управлінні ПФУ у Галицькому районі міста Львова 28.04.2011 року та взято на облік в управління ПФУ в Солом’янському районі міста Києва 23.05.2011. Також, згідно з документом, станом на 01.05.2011 заборгованість зі сплати страхових внесків підприємства до ПФУ становила 2 млн 75 тисяч. Як бачимо, більшість львівського боргу попрямувала до Києва. Фактично завод юридично «втік» у столицю від органів виконавчої служби у Львові, які вже отримали вимогу стягнути борг із ТзОВ «ЛАЗи».
До речі, до боргу за страховими внесками додалися фінансові санкції та пеня, тому всього «ЛАЗи» винні Пенсійному фонду уже 4 млн 732 тис. 500 грн! Проте завод не вельми квапиться розрахуватися з державою – від травня до грудня 2011 року жодної копійки боргу сплачено не було. З відповідей також випливає, що страховий стаж лазівцям зарахований по грудень 2009 року. Тобто за весь 2010 рік стажу в працівників підприємства просто немає!
На звернення народного депутата Володимира В’язівського до прокуратури в Солом’янському районі міста Києва 26.09.2011 отримано відповідь: «Прокуратурою району неодноразово викликались службові особи ТзОВ «ЛАЗи» для надання пояснень та документів відповідно до перевірки. У зв’язку з неявкою опитати останніх не виявилося можливим». Відстань у сотні кілометрів таки робить свою справу!
Чому ТзОВ «ЛАЗи» змінив прописку на київську, дізнатися у керівництва заводу не вдалося. На два офіційні запити «Ратуші» (за київською адресою реєстрації та за львівським місцем розташування) відповіді, цілком прогнозовано, не надійшло. На думку ж народного депутата Володимира В’язівського, питання перереєстрації зі Львова у Київ і попередні маневри щодо створення дочірніх підприємств – це все намагання втекти від податків, заробітних плат і відрахувань у Пенсійний фонд.
Клон
Ще одним менінгітом є ЗАТ «Завод комунального транспорту». Підприємство розташоване на тій території, що й ТзОВ «Львівські автобусні заводи», його юридична адреса – м. Львів, вул. Стрийська, 45. У травні 2006 року в господарському суді Львівської області по цьому підприємству була порушена справа про банкрутство, що триває й досі. У квітні 2007 р. усі працівники перейшли працювати на новостворене ТзОВ «ЛАЗи».
Ви не повірите, але й ЗАТ «ЗКТ» має борги перед Пенсійним фондом! А саме – 5 млн 189 тис. 795 грн несплачених страхових внесків за період з вересня 2006 р. по березень 2007 р. В результаті працівники не можуть отримати належні їм пенсії, адже страховий стаж їм буде нараховано тільки після погашення боргу. Цікавим фактом при такій ситуації видається те, що завод і надалі проводить виробничу діяльність і випускає транспортні засоби. Тільки з боргами розраховуватись не квапиться.
У відповіді вільній профспілці автобусного заводу «Автобусобудівник» за 25.08.11 КП «Київпастранс» повідомляє, що за період з 2007 по 2011 роки закуповував автобуси та тролейбуси у ТзОВ «ЛАЗи». Разом із тим «Київпастранс» повідомив, що в сертифікатах відповідності на закуплені транспортні засоби у ТзОВ «ЛАЗи» закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту» зазначений як виробник.
Львівське комунальне автотранспортне підприємство № 1 впродовж 2009–2011 років також купувало транспортні засоби у ТзОВ «Львівські автобусні заводи», виробником яких був знову ж таки ЗАТ «ЗКТ». 28.07.11 Львівське автотранспортне підприємство надало «Автобусобудівнику» листа з переліком ідентифікаційних номерів усіх закуплених у ТзОВ «ЛАЗи» автобусів та тролейбусів за останні два роки. Так ось, усі ці номери починаються з однакового коду – Y8A. Саме цей код, згідно з технічною документацією (свідоцтвом про присвоєння ідентифікаційного коду), досі належить ЗАТ «ЗКТ». Натомість ТзОВ «ЛАЗи» присвоєно зовсім інший код – Y6E. Це підтвердили депутату В’язівському у ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний та проектний інститут».
Тут варто пригадати грудневу прес-конференцію директора ТзОВ «ЛАЗи» Ігоря Мальця, на якій він повідомив, що за 2011 рік завод отримав 700 млн.грн бюджетних коштів за продані автобуси і тролейбуси містам, що приймають «ЄВРО-2012». Завод же виконує замовлення і для інших міст, а також за кордон. За повідомленням пана Мальця, вартість автобуса становить 1,8 млн грн, 18-метрового тролейбуса – 4,5 млн грн, 12-метрового – 2,2 млн грн. Нагадаємо нашим читачам, що виробником левової частки, а то й усього цього транспорту числиться ЗАТ «ЗКТ», яке хоче оголосити себе банкрутом і багато років не сплачує борги до Пенсійного фонду.
Як «ЛАЗи» нагріли банк
Доволі промовисто виглядає ще одна справа, викрита СБУ Львівщини у вересні 2011 року. СБУ встановила, що службові особи ТзОВ «ЛАЗи» незаконно відкрили в одному з банків кредитну лінію на суму 22,5 млн грн шляхом використання підроблених документів. Крім того, за інформацією Мінекономіки України, іноземна фірма, яка фігурує в реєстраційних документах як учасник ТзОВ «ЛАЗи», ліквідована ще у 2008 році. На момент порушення кримінальної справи у заводу існувала протермінована заборгованість за кредитом на суму понад 27,5 млн грн (із врахуванням відсотків).
«На засадах рабського існування»
У листопаді 2011 конфлікт між працівниками і керівництвом заводу вкотре загострився. Перші скаржились на великі заборгованості із заробітньої плати та погрожували страйками і навіть голодуванням. Працівники заводу поширили в інтернеті листа, але побоюючись репресій, прізвищ не уточнили. У листі сказано: «На сьогодні «ЛАЗи» справді у критичній ситуації: люди на межі існування. Багато працівників уже фізично не здатні ходити (їздити) на роботу. Доводиться брати в борг гроші, віддавати ж невідомо коли. Кредити, які сім’ї сплачували щомісяця, тепер на межі конфліктів. Судові процеси на людей ще тільки чекають. Бути боржником завжди важко. Але, мабуть, тільки не для шановних магнатів пп. Ч…, директора М …, які не хочуть розуміти абсурдності ситуації: підприємство, яке має такі (величезні!) обсяги замовлень просто не має права будувати свої відносини з працівниками на засадах рабського існування:
- Зарплати в конвертах;
- Невиплата всієї ЗП офіційно (66% – у конвертах);
- Нелюдські умови праці (нема опалення в робочих цехах, кабінетах, нема води в туалетах (!);
- Напруженість у стосунках між підлеглими та керівниками;
- Неможливість планувати своє «завтра».
Прогнозовано, керівництво заводу все це категорично заперечило.
За 5 років – 24 місяці стажу?
Проте колишнім працівникам втрачати нічого – два екс-лазівці відверто розповіли «Ратуші» про внутрішню ситуацію на заводі. Молодий спеціаліст, інженер-конструктор Олена Чистікова приїхала працювати на Львівському автобусному заводі аж із Запоріжжя. Проте за п’ять років роботи на підприємстві дівчина багато не доробилася. «Влітку на моєму робочому місці (на четвертому поверсі) було відчуття, що потрапив до пекла – так було спекотно, – пригадує Олена. – Взимку, за температури на вулиці мінус десять, у приміщеннях майже не опалювали. Більшість вікон або – розбиті, або – тріснуті. Було так холодно, що збиралась на роботу, як на Північний полюс. Нам навіть роздавали на роботі такі велетенські куфайки – так про нас дбали…».
«Коли в 2009 році розпочалися страйки працівників, нас, конструкторів, не пустили на територію заводу. Того дня ми простояли на морозі 4 години. Наступні кілька місяців конструкторів викликали на роботу по черзі, по кілька на день, і кожен чекав, можливо завтра викличуть його. Я жила в чужому місті й щодня чекала, коли зателефонують з заводу. Додому їхати боялась, бо якби зателефонували й наступного дня треба було б вийти, я фізично не встигла б і отримала б догану за прогул».
«З 2009 року нам перестали давати розрахункові листи, тож зрозуміти, за якою системою нам нараховують зарплату, стало взагалі неможливо, – веде далі дівчина. – Мені платили по 400 гривень, і то лише «на руки». Які суми нараховувались офіційно, мені було не відомо».
Так тривало майже три роки, а в жовтні 2011-го Олена від колишніх співробітників, які ще «животіли» на ЛАЗі, дізналася, що її звільнено. «В бухгалтерії казали навіть, що надсилали мені якісь листи, проте ні оригінали, ні копії листів не показали. Ні за адресою реєстрації у Запоріжжі, ні за фактичним місцем проживання у Львові жодного листа я не отримала», – запевнила дівчина.
Аби з’ясувати, скільки ж становили її офіційні заробітки за останні три роки, Олена Чистікова звернулася до Пенсійного фонду. Згідно з довідкою «Індивідуальні відомості про застраховану особу», за весь 2009 рік в Олени назбиралося зарплати … 1026 грн, за 2010-й – 705 гривень, а в 2011-му інженер офіційно заробила … 67 гривень. За весь час офіційного працевлаштування на заводі – з жовтня 2007-го по серпень 2011-го – трудовий стаж інженера становив 24 місяці.
Зарплати давали в конвертах
Менеджер Святослав Озарків прийшов на роботу в «ЛАЗи» у червні 2010-го – офіційно, за трудовою книжкою. Затримки зарплати і гроші в конвертах були звичним явищем, розповів Святослав. «Спершу офіційна зарплата була 800 гривень на руки, за рік вона зросла до 1200. Решту давали в конвертах, з ким скільки домовились. Я, наприклад, отримував у середньому дві тисячі з копійками «у конвертах». Офіційну зарплату затримували, неофіційні доплати давали переважно щомісяця, в бухгалтерії».
За словами Святослава, він часто виступав на заводі за своєчасну виплату заробітної плати, за її підвищення. 1 грудня 2011 року Святослав вийшов на роботу після лікарняного – на територію заводу його не впустили без пояснень, перепустка виявилася заблокованою. Як згодом розповіли Святославові колеги, пізніше його звільнили за статтею за відсутність на робочому місці. Трудова книжка чоловіка досі на заводі. Після цього Озарків подав заяву в прокуратуру.
Висновки хай роблять наші читачі, до цілісної картини лише додамо останній штрих. У той час, коли завод в’язне у боргах і конфліктах, фактичний власник підприємства Ігор Чуркін презентує у Львові професійний хокейний клуб «Леви», в який, за його словами, інвестував удвічі-втричі більшу суму, аніж передбачений правилами мінімальний бюджет такої команди в Україні (300 тис. доларів США).
Ірина Юзик, Христина Інжуватова, Ратуша
До списку статтей
