Олег Тягнибок: коли я в 1990-ому голодував на Майдані, деякі «патріоти» заробляли на порнофільмах
У мене суперечливе ставлення до голови політичного об’єднання “Свобода” Олега Тягнибока. З одного боку, якщо б перепусткою до парламенту слугував родовід політика, то Тягнибока взяли б поза конкурсом. Його прадід – заступник міністра зовнішніх справ Української Народної Республіки, який зачитував Акт злуки між ЗУНР і УНР біля пам’ятника Богданові Хмельницькому в Києві, посол Галицького сейму, його діди – закатовані в таборах священик та лікар УПА. Не треба бути ані греко-католичкою, ані галичанкою, щоб оцінити їхні мужність та здатність страждати за свою землю та свої переконання.
З іншого боку, Тягнибок нібито радикал. А радикалізм зазвичай ростять спеціальні люди для спеціальних цілей. Наприклад, щоб відтіняти чесноти іншого поміркованого “батька нації”. Принаймні, мої колеги хай не з перших, але з других та з третіх рук переказували мені, що політичну силу Тягнибока ростять друзі та соратники чинного президента. Так чи інакше, останні півроку жодна розмова журналістів не обходиться без згадки про Тягнибока. А після місцевих виборів, де “Свобода” набрала понад 5%, очевидно, що вона буде присутня у наступному парламенті.
Під час останнього приїзду лідера “Свободи” до Києва УНІАН поставив Олегу Тягнибоку кілька запитань.
Пане Олеже, ми вітаємо вас із високим результатом на виборах та виходом на загальнонаціональну арену.
Дякую за вітання. Але мій настрій та настрій нашої організації такий, що особливо немає з чим отримувати привітання. У нас вкрали приблизно третину голосів. Боротися з цією системою чим далі, тим важче...
І все ж проголошені результати засвідчили, що "Свобода" - це вже всеукраїнська сила, а не партія “три відсотки для Галичини”.
Так.
Чому б з огляду на це вам не змінити риторику? Ви колись сказали, що “Росія - наш стратегічний ворог”. Ви не сказали, “Кремль”, не сказали “офіційна Росія”, “путінська Росія”. Як таке чути росіянам, які живуть в Україні, та й тим українцям, які прихильно ставляться до країни-сусідки?
Ми не є партією "3 відсотки для Галичини". Якщо вже говорити про Галичину, то 33 відсотки. Це – перше. На цих виборах в Східній Україні ми показали результат, який приблизно дорівнює нашому результату на Західній Україні у 2006 році. Тобто без зміни ідеології та зміни позиціювання нам потрібно було лише чотири роки, щоб повторити на Сході результат Західної України на виборах 2006 року. Ми маємо своїх депутатів в Ізюмській та Краснопільській райрадах Харківської області. Там проголосували люди саме за цю риторику. Вибачте, ми 3 відсотки у Львові мали у 2006 році. Ми у Донецьку мали 0,35%. Другий момент. Кожне гасло коротке. “Росія - наш стратегічний ворог”, – коротке гасло. Але якби ви попросили його розшифрувати, то я готовий.
То розшифруйте...
Звичайно, коли я кажу про це, я маю на увазі політику офіційної Росії. Чи це була царська Росія, чи це була більшовицька Росія, чи керована демократія Путіна, чи мєдвєдєвська Росія - всі ставилися до України однаково. Але коли ми кажемо про стратегічного ворога, ми маємо на увазі не простого росіянина, а політику держави, яка ведеться проти України. Я вчився в різних інститутах, я в армії служив, де були люди різних національностей. Ці люди досі є моїми друзями. Мої друзі живуть у Братську, Іркутську, Совєтской гавані біля Владивостока. Не так давно до мене приїжджав мій колега з Братська, два тижні у мене в хаті жив. Тобто, це все, що створюють навколо нас, - це перекручування нашої позиції.
Добре, а ця історія з Іриною Фаріон та її сумнозвісним уроком української? Це не працює на репутацію “Свободи”...
Що такого казала Фаріон? Ви слухали урок?
Ні, але я читала його в розшифровці. Наприклад, вона сказала дівчинці на ім’я Ліза, що це російський аналог від слова лизати...
Почнемо з того, що ви не дивилися відео. Більше того, ви читали не розшифровку, а інтерпретацію або переказ. Коли люди переглядали урок, саме відеоролік, вони казали: там взагалі нічого такого нема. На рахунок Лізи. Ірина Фаріон підійшла до дівчинки та запитала: “Як ти називаєшся?” Дівчина відповіла: “Єлизавета”. Вона сказала: “Єлизавета, Ліза”. Потім Ірина Фаріон відвернулася від дітей, бо вона закінчила свою розмову. Вона почала вести розмову із вчителями та батьками. Вона, зокрема, сказала: “У нас в Україні немає жіночих україномовних журналів”. “Мене моя дитина запитувала, – каже Ірина Фаріон, – що це за журнали: “Натали”, “Отдохни” “Лиза” (кажучи це все в українській транскрипції). “Лиза” - це що від слова “лизати”?”. Вона переказувала цю розмову із власною дитиною, продовжуючи, що нема україномовних жіночих журналів. Все решта – вигадки, догравання. Ірина Фаріон – доцент, педагог; аудиторії, де вона читає лекції, переповнені. І останнє, оця “погана” Ірина Фаріон, яка страшить дітей в дитячих садочках, пройшла в облраді по мажоритарці. На її окрузі триста тисяч виборців, і вона набрала майже сто тисяч голосів, а друге місце взяв колишній тимошенківський міністр та мер Львова Куйбіда, дуже делікатний. Він був далеко за обрієм. Ось вам і оцінка Фаріон.
Ми вибори, до речі, виграли не по партійних списках. Ми у Львові із сорока партійних округів виграли тридцять сім. У Тернополі із тридцяти мажоритарних округів виграли двадцять чотири. У Івано-Франківську із тридцяти мажоритарних округів взяли двадцять п’ять. Це – конкретна оцінка конкретних людей, які йдуть під брендом “Свобода”.
В Інтернеті та й поза ним дуже широко обговорювалося інтерв’ю Юрія Андруховича УНІАН, де він сказав, що “Донбасу та Криму слід дати можливість самовизначитися”. А вам не здається деколи, що нам таки слід розбігтися?
Ми не є сепаратистами. Ми вважаємо, що Україна є великою соборною незалежною державою. Ми вважаємо, що слід пам’ятати, що 1919 року, коли відбувалося об’єднання УНР та ЗУНР, площа території нашої держави була в 1,6 раза більша, ніж сучасна територія України. Люди, які мають ліберальні погляди на світ, є небезпечними у цьому контексті, бо вони не цінують територіальної цілісності. Ми маємо приклад, коли 3 лютого 2009 року саме ліберальний президент Ющенко із своїм оточенням допустили втрату територіальної цілісності.
Ви про Зміїний?
Так. Я дуже детально вивчав цю справу. В географії є чітка формула, як визначати морський кордон. Цей шельф мав належати нам. Але наша дипломатія повела себе настільки гнило, що ми втратили шельф, де було 10 мільйонів тонн нафти та мільярди кубометрів газу. Але, повертаючись до Андруховича, я шаную його, як свого земляка та літератора. Але краще б він займався літературою. Даруйте, не хочу його образити. Але краще б він утримався від подібних політичних коментарів. Це все рівно, що я б йому розповідав, як писати оповідання. Такі заяви роблять більше шкоди. Це його думка, але коли думка починає тиражуватися, і на основі цього формується певна зміна світогляду частини українців, це зовсім неправильно.
Кажуть, що ви – технологія Банкової. У Криму ви потрібні для того, щоб піднімати рейтинг Януковича. На Заході - щоб нищити рейтинг Тимошенко...
Спочатку про рейтинг Януковича в Криму, на Донбасі чи де-інде. Насправді, чим більше зростала активність “Свободи”, тим нижчим ставав рейтинг Януковича. І соціологічні опитування перед виборами якраз про це свідчили: на Донбасі рейтинг Януковича впав на 17 пунктів. Крім того, якщо ви порахуєте, скільки регіонали отримали голосів на своїй вотчині, то в кількісному вираженні це значно менше, ніж на минулих виборах. Більше того, в Донецькій області найвищий відсоток тих, хто проголосував проти всіх. У деяких регіонах доходить до 20%. Голосування проти всіх, зіпсовані бюлетені - це небажання голосувати за Януковича. І це руйнує тезу, що “Свобода” піднімає рейтинг Януковича. А тепер щодо недопущення Тимошенко. А що виборець є приватною власністю, а голоси є приватизованими? Тимошенко разом із Ющенком п’ять років були при владі, їм ніхто не заважав робити успішну політику, перебуваючи при владі.
Ніхто не заважав їм сформувати такі кадри, щоб не було тушок, не було зрад на місцях, щоб там виховувалася довіра. Якби політикою була такою, то вони б мали свій стабільний високий рейтинг, не зважаючи на те, чи був би Тягнибок чи не було би Тягнибока. Але вони повірили, що є зірками.
Їхні кадри дерибанили землю та розкрадали майно гірше, ніж за часів Кучми. Люди бачили це. І чи Тягнибок чи не Тягнибок, людям остогидла брехня. Чи був би сильний Янукович, якби не тушки, нардепи від НУ-НС та БЮТу? Згадаємо парламентські вибори 2007 року, підсумком якого стало 228 людей коаліції плюс свій президент, плюс свій прем’єр-міністр, свій спікер, плюс 15 з 25 облрад мають більшість з БЮТу на НУ-НСу. Ось ви маєте всю владу. Який би Тягнибок не був, то такий ресурс перемолов би всіх і вся. Наступний момент. Всеукраїнське об’єднання “Свобода” було сформоване не вчора. 29 вересня 1991 року відбулися установчі збори ініціативної групи.
Але серйозні гроші до вас прийшли кілька років тому. Цікаво, звідки?..
Я перепрошую, дослухайте, я скажу. 13 жовтня 1991 року відбувся установчий з’їзд партії. 16 жовтня 1996 року партія офіційно була зареєстрована. І ось ми маємо, вибори 1998 рік. 1998 рік, всі Ющенки, Тимошенки – всі акурат служили Кучмі. А де вони були, коли я в 1990 році студентом голодував на Майдані разом із побратимами, де вони були? В комсомольських бригадах ходили, крутили порнофільми. Хіба не так?
Чому обов’язково порнофільми? Просто західні фільми у відеосалонах...
Та ви що? Може, ви забули на чому заробляли перші відеосалони?!
Краще давайте простежимо нашу партійну історію, починаючи з 1998 року, коли партія йшла у форматі блоку “Менше слів” та здобула одного депутата Верховної Ради, тобто мене. Потім були вибори 2002 року, коли партія збільшила свій результат. Потім – вибори 2006 року, коли партія знову збільшила свій результат порівняно із 2002 роком. А потім був 2007 рік: ми по всіх областях України також збільшили результат. Далі, ми маємо проміжні вибори 2008 року у Києві. І “Свобода” має більший результат у Києві, ніж у 2007 році по столиці. Далі, вибори у Тернополі у 2009 році, і тут маємо вищий результат. Ми набрали 34,69%. І цей самий результат ми повторили сьогодні. Це не випадковість. Це – настрій мешканців Галичини. Ті самі 34% ми сьогодні взяли у Тернополі. Але і на президентських, і на місцевих виборах “Свобода” демонструє динаміку зростання.
Тобто ви не брали гроші у Клюєва та Колеснікова?
Звичайно, що ні. У період між 2006 та 2007 роком, коли ми завершили хоча із збільшеним, але скромним результатом, ми зрозуміли, що на одній ідею партійне будівництво не витягнемо. Ідею слід реалізовувати через агітаційно-пропагандистські механізми. І тому у червні 2006 року ми проводимо спеціальний з’їзд, на порядку денному якого лише одне фінансове питання, та за результатами якого ми створюємо економічну раду. Ми її створили та виграли. Бо маємо здатність правильно організувати процес фінансування та не розкрадати партійні гроші. Ми, на відміну від інших партій, не маємо багатьох статтей видатків. Ми не витрачаємо гроші на те, щоб люди брали участь у мітингах та маршах. Ми не платимо людям за те, що вони стоять у наметах та роздають наші матеріали. Багато наших опонентів та їхніх експертів не здатні уявити, що таке можливо. Вони не можуть вивезти людей на вулиці безкоштовно, тому сидять та з калькулятором рахують, скільки це коштує. Побачили Марш УПА, де було 15 тисяч людей, - сидять та рахують, скільки їм треба заплатити за марш, доставку, проживання. А нам це нічого не коштувало.
Якби ви знали наші партійні бюджети та порівняли їх з партійними бюджетами наших опонентів, то дуже сильно б здивувалися.
Скромніше живете?
Разів в сто. У нас гроші не крадуть. Якщо вірити ЗМІ, нас фінансує 53 особи. Коли я все ці чутки читав, я реготав.
У вас є наміри об`єднуватися з іншими опонентами влади? Наприклад, з В’ячеславом Кириленком, Валентином Наливайченком, та навіть “Батьківщиною”...
Об’єднуватися можуть кіт з котом, кінь з конем. Єднання у спільний блок можливе за двох умов. Перша - якщо ці структури мають спільну ідеологію. Приклади єднання ми маємо. “Наша Україна” об’єднала дев’ять партій. А тільки вони прийшли в парламент, виявилося, що кожна з них має іншу ідеологічну базу. І коли почало ставитися питання на голосування, виявилося, що партії розлетілися. А де блок “Пора-ПРП”, “Костенка-Плюща”? Я не проти об’єднання із В’ячеславом Кириленком. Але думаю, що він – проти. З Наливайченком ми мали розмову після цих виборів, домовилися координувати свої дії. Координацію дій у боротьбі проти режиму я однозначно підтримую. Більше того, після президентських виборів, коли Тимошенко створила комітет захисту України від режиму, туди увійшли тільки “Свобода” та сателіти Тимошенко. Ми готові скоординувати сили, які готові боротися проти режиму Януковича.
Є друга наша вимога: необхідність внутрішньої люстрації. Який зміст з кимось об’єднуватися, якщо у результаті об’єднання ми маємо небезпеку проведення у владу потенційних зрадників та тушок?... Ми от зараз з вами говоримо. Кілька годин тому назад завершилася сесія Перемишлянської райради у Львівській області. Знаєте, кого обрали головою райради у Перемишлянах? Це такий бандерівський край... - Представника Партії Регіонів. А як ви думаєте, чому він отримав більшість голосів у райраді, адже вона мала там всього шість мандатів? Бо за нього проголосувала майже вся “Батьківщина”. Неклонована. Справжня “Батьківщина”. І ще деякі патріотичні політсили, які тарабанили себе у груди, і яких я не хочу називати з етичних міркувань. У Кременчуку обрали міським головою члена партії “Батьківщини”. А в районі «Батьківщина» висунула на посаду голови райради представника ПР та проголосувала за це повним складом. А цей чоловік, який вчора отримав мандат мера, як член “Батьківщини” - Бабаєв, тепер п’ять років буде з мандатом, як член Партії регіонів. Станом на сьогодні у Дніпропетровській області фракція БЮТ у повному складі проголосувала за голову облради від Партії Регіонів. Я переконаний, що якби ми говорили через тиждень, я таких прикладів міг би навести сто. Ми готові з кимось об’єднуватися у тому випадку, якщо партнери набирають правильні кадри. Бо нам за ті кадри доведеться відповідати.
Розмовляла Лана Самохвалова
УНІАН
До списку статтей
