Зверніть увагу, Ви перебуваєте у старій версії порталу "Щоденний Львів". Нова версія доступна ось тут: http://dailylviv.com
Підтримайте нас |
 
Стежте за новинами на TwitterМи на Facebook

На головну

Карти
Довідка Львова
Відпочинок у Львові
Культура
Фінанси

AnShLv uk-UA

Пишуть про Львів -25% знижка на вікна у Львові
Рукотворні небеса

Священик Дмитро Блажейовський у США розбудовував українські релігійні громади, а у Львові заснував Музей вишиваних ікон

Як часто нам випадає бачити події, ініціатором і промоутером яких є май­­­же 100-літня людина? 21 серпня 1910 року така людина народилася – це греко-като­­ли­­цький священик Дмитро Блажейовський. Нещодавно він прилетів із Рима до Львова, щоб презентувати свою нову книжку, а також організувати вернісажі вишиваних ікон у містах України.

За кордон пішки

Отець Дмитро Блажейовський народився в селі Вислоці Горішнім на Лемківщині у родині, де було десятеро дітей. Найбільше, що запам’яталося йому з дитячих років, – невтомна праця батьків і спільна молитва всієї родини: «Ми вклякали перед святою іконою на стіні й усі разом промовляли щоденні молитви… А якщо я спізнився, то мусив сам вклякати і промовляти. Що не знав, допомагала мама, бо інакше не міг без того йти спати».

І ще один важливий урок виніс він із родини: коли діти стомлювалися під час роботи й просилися в батька відпочити, той суворо казав: «Для відпочинку є труна». Мабуть, ця установка стала якимось енергетичним рушієм для сина, бо той і на сотому році життя невтомно працює. «Він має план на кожен день і на перспективу, – каже отець Ігор Ковальчук, директор Музею вишиваних ікон у Львові. – Я інколи допомагаю йому залагоджувати деякі справи чи супроводжую в подорожах, то швидше стомлююся від нього, прошуся відпочити, а він нагадує мені слова свого батька».

У сільській школі, що не культивувала українського національного виховання, допитливий хлопець увійшов у довіру до вчительки, і та давала йому читати «Кобзар» і книжки про козаків. Уже згодом, навчаючись у Перемишльській гімназії, він перечитав багато історичних книжок, шукаючи відповідей на складні питання української історії.

По закінченні гімназії пішов навчатися до Праги – з Польщі пішки. Студіював політехніку, а в 1933 році, який для католицької церкви був ювілейним, вирушив на пішу прощу до Рима. Й саме тоді відбувся різкий поворот його долі.

Шлях за океан

Дорогою до Рима молодий Дмитро почув задушевну українську пісню: співали семінаристи колегії Святого Йосафата, українського теологічного закладу на території Ватикану. Це його так вразило, що вирішив там навчатися. А 2 квітня 1939 року його висвятили на священика, у 1942-му отець захистив докторат із теології в Папському університеті Урбаніянум, у 1946-му – ще один докторат з історії в університеті Грегоріанум.

На той час у ватиканських архівах було багато документів з історії української церкви. Вже тоді отець Дмитро розпочав ґрунтовну наукову працю, хотів заглибитися в ці студії ще більше, на що попросив дозволу в єпископа. Однак той направив молодого священика на церков­­не служіння до США. З 1946 по 1973 рік отець Дмитро Блажейовський душпастирював у Сполучених Штатах Америки, служив там українським громадам, мабуть, правильніше буде сказати засновував їх там.

Денвер, Колорадо, Філадельфія, Гюстон – ось неповна географія душпастирювання отця Дмитра Блажейовського. «Він будував там церкви, засновував українські парафії, запрошуючи тих наших співвітчизників, які у важкі повоєнні роки опинилися в Німеччині. Щоб потрапити тоді до Америки, теж потрібно було мати запрошення і матеріальну підтримку, – розповідає отець Ігор Ковальчук. – Й отець Дмитро запрошував цілі родини, приймав їх у себе, шукав для них роботу. Перші його парафії налічували по 20–30 українських родин... А коли він їх полишав, то було по 120 і збудовані церкви. Натомість сам він жив дуже скромно».

Це зараз священик, якщо його посилають на нову парафію, зазвичай запитує в єпископа, яке він матиме утримання. Отець Дмитро у тій багатій Америці два роки жив на хорах церкви, бо не мав окремого помешкання. Поставив там невеликий тапчан і так спав. Але залишав після себе збудовані храми, великі парафіяльні зали, де збиралися всією українською громадою. Будував із перспективою, з думкою про майбутнє. В одній із парафій йому навіть дорікали: навіщо для одинокого священика ставити будинок із трьома спальнями, на що відповів: «Прийде інший, одружений, і йому це пригодиться». Так і сталося. Зараз на цю парафію приїхав священик з України з дружиною і чотирма дітьми. Громада добрим словом згадує отця Блажейовського, бо має де поселити пароха. І в тих залах, які будував отець Дмитро, українці справляють весілля, хрестини, різні урочистості. Ще й в оренду здають і мають кошти на утримання церкви.

Але яке утримання міг мати священик від громади з 20–30 родин попервах? Тож ночами отець Дмитро підпрацьовував так, щоб не знав єпископ, бо це категорично заборонялося. Мив посуд у ресторанах, замітав, прибирав. Ще й відкладав кошти.

Уже тоді в далекій Америці взявся за вишивку – виключно з потреби. У церкві потрібна була скатертина… Повернувшись 1973 року до Рима, став вишивати майже щодня. «Вишиваної ікони не має ніякий інший народ, – каже отець Дмитро Блажейовський. – Це є наше, українське, те, що засвідчує нашу ідентичність. Українці вишивають на побутовому рівні – обруси, сорочки, а я хотів піднести вишивку на вищий щабель».

А нещодавно отець Дмитро придбав у Львові приміщення, і з 1999 року в ньому діє заснований священиком Музей вишиваних ікон.

Повернення додому

У 1990-ті, з настанням нашої незалежності, отець Дмитро почав часто приїжджати в Україну. У 1992-му відбулася його перша виставка вишиваних ікон у Льво­­ві, потім – у Тернополі, Івано-Фран­­ківську, Луцьку, Києві, Каневі, Миколаєві. На сьогодні такі виставки уже відбулися в 150 містах України. По кілька разів у Софії Київській, Михайлівсь­­кому золотоверхому соборі, Ук­­раїнсь­кому домі. Його вишивані роботи прикрашають собори Мюнхена, Люрда, Рима, Ватиканську бібліотеку, є вони в Північній та Південній Америці, Австралії... У львівському Музеї вишиваних ікон експонується близько 350 його робіт. Ці ікони неповторні і якісь надзвичайно теплі. Мабуть, тому, що більшість із них мають золотаво-жовте тло. І випромінювання цієї кольорової гами поєднується з теплом душі, що вкладається у кожен стібок.

Отець спочатку малює взірець, розграфлює його на спеціальному папері в дрібненьку клітинку, добирає кольори. Потім вишиває. Коли ікона готова, всі малюнки ретельно збирає і видає збірки. Їх уже вийшло 14. В Україні є послідовники отця Дмитра, які вишивають і за його взірцями, і за своїми.

У музеї нам розповіли кі­­лька цікавих фактів про те, як безнадійно хворі люди бралися за вишивання ікон і їхній стан поліпшувався. Пояснення тут дуже просте: вишивання іко­­ни – це теж прославляння Бога, енергетичний заряд, який здатний підносити людину.

Вкотре отець Дмитро привіз із Рима кілька нових ікон. Особливо вражає «Пієта» – Ісус Христос і Пресвята Богородиця у базиліці святого Петра в Римі. Христос і Богородиця вишиті сірими нитками, а тло малинове... Як ці дрібнесенькі стібки робила 99-літня людина, важко уявити.

Юзер-аскет

Отець Дмитро Блажейовський не лише священик, а й учений, автор 24 наукових праць, шематизмів – статистичних збірників життя церкви. Він до сьогодні активно працює у ватиканських архівах, а у Львові відвідує бібліотеки та відділення Державного історичного архіву. Пише зараз нову книжку – роздум «Україна: минуле, сьогодення і будучність». Не розлучається з ноутбуком, добре володіє інтернетом. Отець Дмитро був у Римі одним із перших юзерів, який потім комп’ютеризував усю українську громаду.

У чому ж секрет його довголіття, такої великої працездатності, волі до життя? «У щоденній праці, молитві, великій скромності й аскетизмі, – вважає отець Ігор Ковальчук. – Отець Дмитро живе досить
скромно. На терасі свого помешкання в Римі має город і сам вирощує ярину: різні види салату, квасолю, цибульку, помідори, огірки. Коли збирає урожай, ще й із сусідами ділиться. Щоб полити у спекотний день город, на терасу треба винести 120 літрів води. Й поміж цієї зелені священик любить вишивати. Встає дуже рано – близько шостої години – і лягає пізно – опівночі. В раціоні харчуван­­ня – переважно свіжі овочі та фрукти, вирощені власноруч, і молочні продукти. М’ясо й рибу отець купує дуже рідко. Заощаджує кошти на видання наукових праць».

Оце й увесь секрет отця Блажейовського – юності духу й таланту цього енциклопедиста-науковця і душпастиря.

Надія Пастернак
Український тиждень

Повернутись до списку статтей

Транспорт Львова 

Фото Львова 

An unexpected error occured. Please try again later.

An unexpected error occured. Please try again later.

An unexpected error occured. Please try again later.
Клацніть для переходу у фотогалереюКлацніть для переходу у фотогалереюКлацніть для переходу у фотогалерею

Оголошення 

Наші партнери та корисні посилання

ЖИТТЯ В СЕЛІ. БЛОГ СІМ'Ї, ЯКА ПЕРЕЇХАЛА З ВЕЛИКОГО МІСТА ЖИТИ В СЕЛО | Виготовлення 3D панорам. 3D тур. Сертифікований Вотограф Google | Львівський форум | Наше місто IF.UA | Допоможи молитвою | Український Центр | Книгарня "Є"
Mamapedia - беременность, дети, материнство | Дитячі товари в інтернет-магазині Немовлятко | Лодочные моторы в интернет-магазине Kapitan.ua | Сравнение цен на детские товары от KidsMarket.com.ua | Дезинфекция помещений, кормовые добавки | Львівські новини | Коментатор.net | Новини Рівного

FlexiHostings хостинг, виділені сервери, спільний хостинг, США, Європа,АвстраліяХостинг
FlexiHostings

PageRank
© "Щоденний Львів" 1999-2013, Усі права застережено. Про нас
Статистика Google Analytics