Зверніть увагу, Ви перебуваєте у старій версії порталу "Щоденний Львів". Нова версія доступна ось тут: http://dailylviv.com
Підтримайте нас |
 
Стежте за новинами на TwitterМи на Facebook

На головну

Карти
Довідка Львова
Відпочинок у Львові
Культура
Фінанси

AnShLv uk-UA

Пишуть про Львів -25% знижка на вікна у Львові
«Избранный сосуд эсхатологического чуда» — і джин, який у ньому живе

Прогнози визначних теоретиків російської державності щодо найближчих стратегічних проектів Росії стосовно України

Возвратит Россия Русский Севастополь,
Станет снова русским
полуостров Крым,
Наш Босфор державный,
наш Константинополь
И святыня мира — Иерусалим!

Жанна Бічевська. «Куликово поле»
(Альбом «Мы — русские»)


SOS, морзянка. Читаймо російські джерела. В нинішній геополітичній ситуації важливо знати прогнози визначних теоретиків російської державності щодо найближчих стратегічних проектів Росії стосовно України. А особливо шукаєш підтвердження глибокої, автентичної поваги й любові Великого Братнього Російського Народу до невеличкого та надзвичайно братнього народу... ну, ще трохи і вже геть малоросійського. Це океан літератури, тож обмежуся трьома пасажами — мілітарним, комерційним та метафізичним.

ПЕРШИЙ ПАСАЖ — МІЛІТАРНИЙ: «ВОЗВРАЩЕНИЕ «МАТЕРИ ГОРОДОВ»

Запитання: як відбудеться «возвращение»?

Відповідь: завдяки розгортанню широкого військового наступу на Україну силами Чорноморського флоту.

Прораховуються три сценарії: 1) захоплення тільки Криму; 2) захоплення Сходу і Півдня України; 3) окупація вже зразу Центральної України разом із Києвом — «старейшим центром русской духовности и государственности». Текст був написаний за кілька місяців до окупації Грузії в серпні 2008 року.

Текст докладний і переконливий: немає підстав не сприймати його серйозно. Та й розташований він на сайті «Русского Журнала», засновником і головним редактором якого є відомий кремлівський політтехнолог Ѓлєб Павловський, оголошений в Україні персоною нон ѓрата після активних його діянь тут під час помаранчевої революції. Читача, може, звичайно, не покидати відчуття, що наведені нижче цитати мали би міститися в історії хвороби пацієнта «Палати №6». Але даремно. Бо йдеться, знову ж таки, про культурно-геополітичний журнал, який позиціонує себе як інтелектуальна лабораторія російської ідентичності. Так що надруковані там тексти мають бути результатом brain storming — «мозкового штурму» блискучих російських умів.

Почати з назви статті: «Операция «Механический апельсин»1. Хто не пам’ятає, «Механічний апельсин» — назва знаменитого фільму Стенлі Кубрика 1971 року, який був заборонений у Великій Британії з формулою «через зображення абсолютного зла». Йдеться у фільмі про банду особливо жорстоких вбивць і насильників, що називають себе чомусь російським іменем «Друѓ» (Droog). Їхньою специфічною рисою є схильність до «ультранасилля», як називає це головний герой Алекс: вбивство заради вбивства, знущання заради знущання. І все це — в страхітливих усміхнених масках і під музику Бетховена.

Отже, кілька розлогих цитат.

«[...] При наиболее ограниченном варианте российские вооруженные силы могут занять только Крымский полуостров. [...] В таком случае, заявив о необходимости усилить охрану объектов, Россия проводит десантную операцию силами морской пехоты по занятию ключевых элементов инфраструктуры Крыма: аэродромов, портов, дорожных узлов. [...]

БЕЛО-ГОЛУБАЯ РУСЬ

При более широком варианте зоной вмешательства становится весь юго-восток Украины, включая Крым, причерноморские территории (Новороссия), Донбасс, Харьков, Днепропетровск. Это так называемые бело-голубые русскоязычные территории, население которых устойчиво голосует против русофобских партий. [...] Это население не обладает никакой устойчивой идентификацией, кроме русской, и в случае воссоединения с Россией будет полностью растворено.

[...] Подключение в той или иной форме к русскому цивилизационному проекту еще 15—20-ти миллионов этнических русских позволит укрепить ядро российской цивилизации. Это вообще существенно подкрепило бы претензии русского мира на свою самость, поскольку одним из главных контраргументов является ограниченность демографических ресурсов.

[...] Российским частям и формированиям русскоязычной милиции в данном случае могут противостоять три танковых бригады, одна из которых расположена под Харьковом, а две другие могут быть выдвинуты из районов Чернигова и Кривого Рога. Учитывая страх перед наступлением на Киев, украинская армия, скорее всего, не сможет выставить для отражения российского наступления более пяти механизированных бригад.

Та же участь постигнет и аэромобильные части Украины: они будут подтянуты к столице вместо того, чтобы участвовать в боевых действиях. [...] Операция может начаться с разгрома украинского флота ударами с воздуха и противокорабельными ракетами и захвата мест его базирования в Одессе, Очакове, Черноморском, Новоозерном, Николаеве, Евпатории и Феодосии силами 810-го отдельного полка, 882-го отдельного десантно-штурмового батальона и 382-го отдельного батальона морской пехоты Черноморского флота при поддержке переброшенных по воздуху с Тихоокеанского флота четырех полков 55-й дивизии морской пехоты (Владивосток). [...] было бы логичным, если бы действия десантов на первом этапе были поддержаны ударом тяжелыми сухопутными частями [...] танковой дивизии на приморском направлении с выходом к устью Днепра.

«П’ЯТА КОЛОНА»

[...] Севернее, в районе Харькова и Днепропетровска, действия десанта логично поддержать частями Московского военного округа. Здесь главной задачей является быстрый охват городов и окружение разрозненных частей украинской армии, которые, будучи сформированными в основном из русскоязычных, вероятнее всего, не окажут серьезного сопротивления, если потеряют сухопутную связь с центром. Вообще, главные бои с сохранившими верность Киеву «оранжевими» частями ожидаются в районе Одессы и Николаева, поскольку для украинских атлантистов и их хозяев наиболее ценным приобретением является выход к Черному морю. [...] формально не провоцируя НАТО на прямое вмешательство ударами по территории натовских стран, Россия может начать действия против судов этих стран в Черном и Балтийском морях, например, задерживая и интернируя их «до выяснения всех обстоятельств». Такие действия [...] показали бы решимость России и еще больше напугали бы такие страны, как Германия и Франция. [...]

ВОЗВРАЩЕНИЕ «МАТЕРИ ГОРОДОВ»

Третий вариант развития событий предполагает, в дополнение к занятию юго-востока, установление контроля над Киевом и центральными областями. [...] Россия возвращает себе контроль над старейшим центром русской духовности и государственности. [...] все основные бои развернутся на ее подступах. В этом случае возможна крайняя радикализация действий с обеих сторон. Целью сухопутных мобильных соединений и воздушных армий в таком случае станет поскорее отрезать Киев от коммуникаций, связывающих город с западными областями, чтобы не допустить наводнения города танкоопасной живой силой в лице западноукраинского ополчения и затягивания городских боев. [...] Демонстрационный воздушный ядерный удар в стратосфере в районе южной части Припятских болот, произведенный ночью, чрезвычайно помог бы в этом случае. [...] он был бы виден в ненавидящем «москалів» Львове и даже в Польше. Он сразу отрезвил бы горячие головы, ясно продемонстрировав нешуточную решимость Кремля. [...] В последнем случае быстрая мобилизация добровольцев из числа русской молодежи юго-востока могла бы стать эффективной заменой ядерному оружию. [...] В качестве дополнительной меры можно предположить атаки с воздуха на транспортные узлы и районы концентрации неприятеля к западу от Киева с применением кассетных боеприпасов, боеприпасов объемного взрыва и белого фосфора. [...] Особое место в операции займет молниеносный захват Киевской лавры и удержание ее до прибытия основных сил. [...] в итоге международное положение Москвы только укрепилось бы, поскольку многим сомневающимся стало бы ясно, что с Россией лучше дружить, чем враждовать».

Мабуть, про всяк випадок останні слова про «молниеносный захват Киевской лавры и удержание ее до прибытия основных сил» треба було б розмножити і вкласти у молитовники священнослужителів, а ще — додавати цей текст до квитка для відвідувачів Києво-Печерської лаври, аби вони завчасно підготувалися до зустрічі з «братнім православним народом», озброєним білим фосфором. Украй ефективний спосіб «принуждения к дружбе».

Білий фосфор — як «ладан» кремлівського «православ’я».

ДРУГИЙ ПАСАЖ — КОМЕРЦІЙНИЙ:

«Осел, груженный золотом» на в’їзді у Севастополь

Напередодні останніх українських виборів побував у гостях у «Комсомольської правди» одесит, який мешкає в Росії, — Анатолій Вассерман, що його росіяни називають «легендарным эрудитом». Не знаю як щодо ерудиції, а от щодо України знання його, безсумнівно, глибокі. Пан ерудит твердить, що українська мова — діалект російської, сама ж Україна насправді — це, виявляється, Росія з доточеною до неї Галичиною. А українців, зрозуміло, вигадали поляки за допомогою австрійців. Словом, глибина історичних знань на рівні нинішнього міністра освіти... сказати б, України, але правильніше, мабуть, почати говорити Малоросійської губернії2.

Вищезгаданий пан Вассерман з подиву гідною проникливістю передбачив сьогоднішній розвиток подій на кримському напрямку.

Він сказав: «Украину нельзя присоединить к России, но ее можно купить».

Адже «украинцы же до сих пор остаются неотъемлемой частью русского народа, как были ею всегда»; «украинцы — это такие же русские, как архангелогородцы или куряне, они имеют с остальными русскими ровно столько же причин жить вместе».

Тому таке непорозуміння, як уживання української мови, не просто підлягає засудженню, а потребує статті кримінального закону. Наприклад, переклад кінострічок українською мовою, зазначає Вассерман, підпадає під категорію «етноциду», за яке відповідальні мають нести кримінальне покарання. Отже, Катинь — не етноцид, Голодомор — тим більше. А фільм, озвучений українською, обертається справжнісіньким етноцидом, тобто «уничтожением отличительных особенностей народа. И по весьма уважаемым международным конвенциям» подібні провини «караются очень тяжелыми сроками».

Із симпатичною відвертістю ерудит пояснює своїм співрозмовникам-журналістам, чому Росії ну ніяк не можна без України. Виявляється, через неприналежність України до Росії в останній спостерігається брак економічних стимулів для підйому економіки!

«Я не раз говорил и писал, что для окупаемости новых разработок в промышленности нужен определенный порог численности населения на том рынке, где выпускается эта разработка. Численность населения России меньше этого порога. Численность населения единого экономического пространства, включающего Белоруссию, Казахстан, Россию и Украину, выше этого порога. После воссоздания этого пространства у нас появится экономический стимул для оживления промышленности. Сейчас такого стимула нет. [...] я в очереднадцатый раз возвращаюсь все к тому же вопросу: пока мы не воссоединимся, нам незачем вообще говорить о промышленном прогрессе».

Це ж треба, а ми думали, що Росія могутня й без нас. А виявляється, без України — жодного «промышленного прогресса»! Словом, «Слияния и поглощения», як називається російський економічний часопис.

А ось і сьогоднішня ілюстрація до вдалої купівлі України. Інший російський журналіст — у статті з промовистою назвою «Медведев и Янукович поддали бандеровцам газу» тріумфально пише: «[...] на очереди подписание соглашения о кооперации украинского «Энергоатома» с «Росатомом», слияние «Антонова» с ОАК, гарантии по выкупу российским бизнесом «Укртелекома» и «Лугансктепловоза». Все это, включая и Одесский припортовый завод, оставили на середину мая, когда президент России совершит на Украину свой плановый визит. Напомню, что встреча в Харькове была внеплановой»3. Додаймо до цього вже анонсоване злиття «Нафтогазу» з «Газпромом»...

Це ж треба. Якщо такий результат позапланових зустрічей, то чого ж чекати від планових?! Купівля країни оптом і вроздріб на дурняк.

Перспективи України як держави? Якщо б провести референдум, вважає Вассерман, то «за пределами России, несомненно, окажется Галичина и, скорее всего, примыкающая к ней Волынь, то есть, грубо говоря, предгорье Карпат. Кроме того, не исключено, что Подкарпатская Русь, то есть западный склон Карпат, в этом случае предпочтет не связываться с Россией через Галичину и поверх Галичины, а воссоединится с Венгрией. [...] Вся остальная Украина при мало-мальски честной агитации перед референдумом, несомненно, войдет в состав России. Скорее всего, на правах Юго-Западного федерального округа, для Украины именно эта форма организации будет оптимальной».

Яка невимовна щедрість! Нам обіцяють навіть не автономну республіку, а просто: «Юго-Западный федеральный округ». Як тоді будуть зватися міністри? «Министр образования Юго-Западного федерального округа РФ»... Підручники, які готує міністр освіти, якраз годяться для такого формату. Щоправда, в такому форматі не буде ні підручників, ні освіти. Ні міністра.

А як цього добитися? Та дуже просто! Вассерман розкриває механізми: «Сейчас говорить с украинскими политиками на публичном уровне бесполезно. С ними можно говорить только закулисно, языком больших денег, и говорить только об одном — чтобы они ушли с дороги своего народа и не мешали ему вернуться в Россию».

Коли ж журналіст несміливо запитує, чи була б леѓітимною спроба скинути український уряд, Вассерман терпляче роз’яснює: «А никто и не говорит о свержении. Есть более простые и эффективные способы. Напомню вам то, чему учил еще Филипп Македонский, отец Александра: «Осел, груженный золотом, берет любую крепость». Коли ж журналіст занепокоївся, чи вистачить ослів та золота, всезнаючий співбесідник-ерудит відповів: «Подсчитано, что в самом худшем случае понадобится около десятой доли нынешнего российского валютного запаса. Честное слово, это небольшая плата за возможность возрождения всей экономики страны».

Щедро. В країні, де більше сиріт, як у часи війни, де середня тривалість життя чоловіків — найнижча в Європі (59 років!), де лише «алкогольные потери» сягають цифри 700—800 тисяч людей на рік4, де 40 мільйонів російських громадян не мають у своїй оселі водогону й каналізації, де третина всіх будівель і приміщень — в антисанітарному чи аварійному стані, де в Москві нашестя тарганів перетворилося на нашестя клопів5, — у цій державі десята частина валютних запасів, якщо послухати Вассермана, йде на купівлю українських політиків! Мабуть, не випадково нещодавно дані про реальний стан валютних запасів РФ було засекречено...

І останнє запитання: коли ж відбудеться «единение двух стран»? Вассерман уточнює: «Примерно через полгода после того, как в самой России созреют для этого и будет принято соответствующее решение». Ось так: вирішить Росія — а за півроку України й не буде.

Один тільки постскриптум: вочевидь, якщо осел і привозив гроші, то вони не йшли на потребу севастопольцям. Бо чомусь саме в день підписання «пакту» Януковича — Медведєва Севастопольська міська рада, очолювана лідером Партії реѓіонів, різко підвищила тарифи на ЖКГ — аж мешканці звернулися до суду. А з приводу майбутніх мільярдних інвестицій журналісти вже єхидно прокоментували: «Севастопольские маниловы ждут миллиардов от продления сроков базирования ЧФ РФ»6... Так що сотня чоловік посвяткувала. За участю групи «Россь», що виконує російські патріотичні пісні в еротичному стилі.

А, на відміну від «свідомого» Вассермана, є ж іще й «несвідомі» росіяни, що беруть і ставлять незручні запитання. Наприклад: «Нужен ли Крым России?». Запитують також, який сенс тримати у Чорному морі старий недієздатний флот, у той час як усього лише два з семи військових округів китайської армії на кордоні з РФ — Пекінський та Шеньянський — сильніші від усіх разом узятих збройних сил Росії від Калінінграда до Камчатки, а могутність Китаю в десятки разів перевищує Росію? Запитують, який сенс підсилювати ЧФ шляхом скорочення військових баз на Далекому Сході, якщо саме там — справжні загрози Росії? Відомо ж бо, що Китай може забезпечити свою життєздатність лише через територіальну експансію — зрештою, зауральські області РФ Китай уже давно вважає своїми...

Так що поки малоросійський владний синкліт вихваляє здобутки в процесі здачі України, навіть антиукраїнська севастопольська газета «ForPost» пише про «Пирровы победы»7.

ТРЕТІЙ ПАСАЖ — МЕТАФІЗИЧНИЙ:

«...и пропадают все народы в русском...»

Нижченаведені пасажі належать провідному ідеологові російського неоєвразизму Алєксандрові Дуѓіну, доктору політичних наук, професору Московського університету, завідувачу кафедри соціології міжнародних відносин. Свого часу разом з Едуардом Лімоновим Дуѓін створив Націонал-більшовицьку партію, яка — може, хто пам’ятає, — мала на своєму прапорі зображення серпа і молота, перехрещених у вигляді свастики; був радником провідних кремлівських політиків.

Дуѓін — ніхто інший, як творець модерного проекту путінської Росії як лідера світового протистояння атлантичній цивілізації — а простіше США. Україна в цьому сценарії — а загалом і Китай, і вся Європа — приречені боротися на чолі з Росією проти цього «світового зла». І Україні в цій стратегії відводиться вкрай важлива роль — де ще стільки гарматного м’яса, як тут? І головне — де ще знайти стільки торгівців власною батьківщиною?

Так от, кілька цитат для рефлексій.

Наприклад: «Противников путинского курса больше нет, а если и есть, то это психически больные и их нужно отправить на диспансеризацию. Путин — везде, Путин — все, Путин абсолютен, Путин незаменим»8.

Чи про демократію — в статті Дуѓіна з промовистою назвою «Либералов к стенке!»: «[...] в обществе, которое нужно России, не должно быть представительской демократии, не должно быть рыночного общества (...), не должно быть идиотской, противоестественной, извращенческой идеологии прав человека. Рынок, демократия и права человека — пошли вон!»9.

А ось про ідеологію сучасної Росії — поки деякі місцеві міністри прагнуть замінити украй небезпечний український «етноцентризм» на «антропоцентризм»: «В рамках русского этноса русский национализм должен быть единственной и тотальной идеологией, могущей иметь свои различные версии и уровни, но всегда остающейся постоянной во всем, что касается постановки категории «нации» над категорией «индивидуальности». В конечном счете должен быть выдвинут радикальный лозунг: «Нация — все, индивидуум — ничто»10.

Подібний величний проект не може не мати ідеального завершення в символічній тріаді. Зливаються в єдиному синтезі основні концепції, які формують модерну ідентичність Росії: «Третий Рим — Третий Райх — Третий Интернационал». І все це — «дело ацефала, безголового носителя креста, серпа и молота, коронованного вечной свастикой солнца»11. Ну хіба краще скажеш?

А тепер вгадайте з двох разів — та можна і з першого разу! — якої національності буде ця «вічна свастика сонця»? Звісно, російської. Та й першородність росіян на землі незаперечна: «Первый человек, конечно же, был русский человек»... Який би неандерталець посмів бути «неруським»?! І взагалі:

«Разве русский человек — это не Вселенная? Не вся скорбящая, жмущаяся, вопиющая, роскошная реальность мира? Разве вены его не реки? А кости его не холмы? А плечи его не отроги гор? А глаза его не солнце и луна? А дыханье его не ветра земли? Разве русский человек только человек и все? [...]

[...] И Вселенная просветляется нами, с нами, для нас, ведь Вселенная тоже русская, должна быть русской, она нам, и не только нам, нужна именно русской [...].

Всех русских вмещает Бог, и русские — вослед — вмещают в себя всех, [...] и пропадают все народы в русском и не узнают более себя, миг — и нету никого, только русские, и лишь солнце пляшет над ними, русское наше солнце...»12.

Ось що таке масштабність мислення. А ви про якийсь там Крим...

І нарешті — у розділі «Достоевский и метафизика Петербурга» книжки із символічною назвою «Имя мое — топор» мислитель визнає:

«Мы, русские, народ богоносный. Поэтому все наши проявления — высокие и низкие, благовидные и ужасающие — освящены нездешними смыслами, лучами иного Града, омыты трансцендентной влагой. В избытке национальной благодати мешается добро и зло, перетекают друг в друга, и внезапно темное просветляется, а белое становится кромешным адом. Мы так же непознаваемы, как Абсолют»...

І найкраща цитата: «Даже наше Преступление несопоставимо выше ненашей добродетели»13. А хто ж сумнівався?! Та ще й «Преступление» з великої літери! А ви про якийсь там Голодомор...

Тож хіба дивно, що ще 21 вересня 2009 року на російському каналі РЕН-ТВ за участю того ж таки Дуѓіна дискутувалися сценарії евентуальної війни Росії проти України14? Дуѓін говорив про те, що «Конфликт между двумя суверенными государствами нельзя исключать априори никогда...». Називалася й дата початку війни: через рік після телепередачі. Рахуйте. Чекати на осінь? Назва передачі: «ВОЕННАЯ ТАЙНА». В іншому своєму інтерв’ю містик Дуѓін теж, виявляється, прогнозував війну. «Я не могу исключить реальные боевые действия, это зависит от многих факторов, — казав він. — [...] Украинцы — это растерянный народ, 60% — нашего (русского народа) и 40% — ненавидящего нас народа, это проамериканские враги». Тобто українського народу і за цією логікою немає. Натомість є якась особлива нація: нація «проамериканских врагов», які «ненавидять» російський народ. Така в них професія.

А щодо Чорноморського флоту, то цей флот «будет стоять в Севастополе, даже если придется весь Крым и всю Восточную Украину перевести под протекторат России». І завершив Дуѓін: «В общем, надо готовиться к войне»15.

Ну, іще несправедливо було б не згадати і про поетичний талант цього автора. Під псевдонімом Алєксандр Штернберѓ читаємо такі його високоталановиті рядки16:

«И немые солдаты,
что так бесполезно погибли,
установят на троне из льда двухголовый скелет...
Из замшелой могилы
восстанет сияющий Гиммлер
и туманом глазниц
обоймет Абсолютный Рассвет.»

Хто не пам’ятає: Гайнріх Гіммлер — райхсфюрер СС.

І вже зовсім наостанку — як актуально звучать слова Дуѓіна, сказані про нинішнього Президента України ще в далекому 2004 році, — і як приємно, що Президенту України випала на долю важлива місія борця проти світового Зла і рятівника Росії. На боротьбу з демократичним світом має стати не хтось там, а «рецидивист с парой ходок». І не лише він, а й соратники по його партії, яку російський мислитель порівнює з самою «партією Аллаха» на ймення... Хезболла. Курсив в ориѓіналі — знову ж таки автора.

«Янукович — символ «стрэйт». Т.е. недалекого натурала с сильными «полубандитскими» наклонностями. [...] Янукович стал пророссийским и евразийским кандидатом во многом против своей воли. Силой геополитической логики. И он сам явно не до конца осознает своей функции. Но в эсхатологических ситуациях порой разбойник и простец могут стать мучениками за идею и предводителями финального восстания. Чем быстрее Янукович осознает глубину этой миссии — пусть через систему своих донецких понятий — тем адекватнее он будет вести себя в дальнейшим. В принципе ему открыта славная дорога борьбы с мировым злом в лице оранжевого урода, марионетки Запада. Януковичу надо становиться сейчас во главе восстания Евразии против Атлантики. На нем сгустились тучи великой войны континентов. И там, где прогнется партфункционер или генерал из пацифистов, может быть — дай Бог! — рецидивист с парой ходок станет стеной. Янукович — это избранный сосуд эсхатологического чуда. Но сущность чуда в том, что оно происходит очень редко. Только в чрезвычайных обстоятельствах. [...] Сейчас партия Януковича — это партия Абсолютного Света, евразийская версия Хезболлы — «партии Бога!»17.

Тож порадіємо, що, нарешті, маємо власну Хезболлу! Неабиякий набуток. Адже Хезболла — воєнізована терористична партія. Приємно таку мати. А ще гарно, що «старший брат» бачить Президента «молодших братів» як «разбойника и простеца», як «недалекого натурала с сильными «полубандитскими» наклонностями». Яке свідчення глибокої поваги! Які глибокі інтелектуальні змісти пов’язують два «братні народи»!

Але головне — ми тепер знаємо, що Президент України — це «избранный сосуд эсхатологического чуда». Пакт Медведєва— Януковича — блискучий тому приклад. І як усе символічно: виявляється, дата підписання пакту — 21 квітня — збігається, як написав не один російський сайт, — з річницею видання Указу 21 квітня 1783 року російської імператриці Катерини ІІ про приєднання Криму до Росії...

Словом, кремлівські алладіни добре потерли цей «сосуд». А в українських умовах джин, який з нього вирвався, назад не повернеться, доки не виконає всіх побажань свого кремлівського господаря. Так і буде звиватися над пустелею під назвою Україна і питати громохким голосом: «Чего изволите, мой господин?»...

...Але що образливо — не всі росіяни оцінили таку щедру готовність «избранного сосуда» розплатитися Україною за поплескування по плечу. Невдячні, ще й висміяли. Ось, наприклад: «Виктор Янукович [...] с такой поспешностью, буквально на ходу срывая одежду, бросился стелиться перед своими московскими начальниками, что те, похоже, даже растерялись и теперь мучаются единственным вопросом — чтобы такое с Януковича еще по-быстрому стрясти. Причем немедленно. Пока тот не пришел (или его не привели) в сознание». А чому так трапилось? З непочесних причин: «[...] клиент оказался проще, чем нам казалось. Ну то есть совсем простым. Раньше говорили «как газета «Правда». [...] Янукович чувствует себя победителем и ведет себя как победитель. Но только в захваченной стране, которую не воспринимает как собственную». Що ж до користі обом країнам, то «к подписанию смешных и позорных харьковских соглашений надо относиться соответственно. Их подписали Медведев с Януковичем. А не Россия с Украиной. Нас, граждан России, и братьев-украинцев никто не спрашивал»18.

Або інший автор: «Черноморский флот в его настоящем состоянии — это военно-исторический музей, [...] декорация имперской мощи и славы былых времен. [...] Украина [...] потеряла больше, а получила меньше: потеряла натовскую перспективу, [...] безусловно, статусную. Для Украины этот «обмен» — болезненная потеря в имидже [...]речь идет о стратегическом выигрыше России. [...] процедура действительно выглядела унизительно. Местом «купли-продажи» был выбран Харьков — историческая столица Малороссии»19.

Чи й такий аналіз: «Досрочного выхода из договора не предусмотрено. Можно сказать, что флот остается в Крыму навсегда. Договор «бухта за газ» — историческая жертва аборта. Только психически неуравновешенная постсовковая дипломатия способна уродить двустороннее соглашение, выгоды которого непонятны обеим сторонам». Що ж до потуги ЧФ: «Боевые успехи Черноморского флота — два потопленных грузинских катера во время ублюдочной олимпийской войны 2008 года. Это по полмиллиарда баксов за катер».

Що ж, виявляється, не тільки ми, а й росіяни помітили, що «мелким жульничеством пронизан весь дух харьковского пакта». І знову ж таки — ні тіні братньої любові до українського Президента: «Этот парень быстро нашел свое место: пристяжным к тандему. Если справно тянуть — подкормят. Если хорошо себя вести, то и постегают небольно. А то и вовсе из разряда лошадей переведут в младшие братья. Вот это и есть главное достижение харьковского договора».

Словом, відчутний брак ентузіазму з боку росіян — їм чомусь здається зависокою плата за переведення українського Президента «из разряда лошадей в младшие братья»: «За это мы платим миллиарды налогоплательщиков. Никому не нужен ни ржавый флот, ни загаженная бухта в большом соленом лимане. [...] Никому не нужен обшарпанный Крым с его неустроенными татарами. И нет в России края, которому не пригодились бы сорок миллиардов». Тобто «попытки нашего тандема купить себе верного брата по хорошей цене безнадежны и политически, и экономически». Та й фінал «верного брата» передбачається не надто радісний. Казав же Путін, не зраджуючи елеѓантності свого стилю, що за 40 мільярдів він би українського президента... з’їв. Підтверджує російський журналіст: «Президента, конечно, съедят. Одного, другого или сразу обоих — будет видно. Просто на Украине путем открытого голосования, а у нас — под ковром»20.

А Віталій Портников і взагалі лаконічно визначив переможний результат епохального пакту: «Три десятилетия на гниение — и только. [...] Автографы Дмитрия Медведева и Виктора Януковича — это подписи на груде металлолома»21.

Плаваючий музей: рятувальне судно ЧФ «Коммуна» 14 липня цього року святкуватиме 95-річний ювілей... Початок служби на флоті — переддень Жовтневої революції22. Може знайти собі заняття: тужно перегукуватися на рейді з «Авророю».

І ще образливо: стільки зусиль і потоплених грошей — а лідером на Чорному морі лишається флот члена НАТО Туреччини. І хоч Севастополь, якщо послухати Жанну Бічевську, барда «Русских маршей», він і «Босфор державный», і «Константинополь», а докупи і «святыня мира — Иерусалим», все одно «невірні» оттомани, що вкоренилися на місці поруйнованого Другого Риму, «золотоустої Візантії», залишили пасти задніх і Третій Рим...

«Моментально в море» — так називається стаття Портникова в російській газеті «Грани.ру». Та ще й підзаголовок ті ж таки невдячні росіяни дали невтішний: «Кремль топит Януковича».

Їм видніше. Не сперечатимемося з ними. Адже солідарних з Україною росіян дедалі більше. Як і українців з росіянами. Словом, тих, кого об’єднує концепція «моментально в море» — весь оцей пострадянський театр абсурду.

Оксана ПАХЛЬОВСЬКА,
Римський університет «Ла Сап’єнца», Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України


1 И. Джадан. Операция «Механический апельсин» // Русский Журнал. — 21.04.2008, http://www.russ.ru/pole/Operaciya-Mehanicheskij-apel-sin. Див. також на сайті севастопольської газети «ForPost»: http://sevastopol.su/author_page.php?id=4069&parent=351.

2 С. Рахманин. Реакция Вассермана: http://tsn. ua/analitika/reaktsiya-vassermana.html, 18.11.2009.

3 Н. Телепнев. Медведев и Янукович поддали бандеровцам газу: http://segodnia.ru/index. php?pgid=2&partid=11&newsid=11483, 22.04.2010.

4 «За все послевоенные годы суммарный алкогольный урон превысил половину потерь страны во Второй мировой войне»: http://www.languages-study.com/demography/russia-short-life.html.

5 http://riarealty.ru/ru/article/79320.html.

6 http://www.nr2.ru/sevas/280708.html, 24.04.2010.

7 http://sevastopol.su/world.php?id=19897, 23.04.2010.

8 http://evrazia.info/modules.php?name=News &file=article&sid=3822. Див. також: http://www. inosmi.ru/inrussia/20070926/236828.html.

9 http://www.aif.ru/society/article/27058, 27.05.2009.

10 А. Дугин. Основы геополитики. — Москва: Арктогея, 1997. — Ч. IV. — Геополическое будущее России: http://grachev62.narod.ru/dugin/chapt04.htm.

11 Його ж. Тамплиеры Пролетариата. Метафизика национал-большевизма. — Москва, 1997: http://arcto.ru/modules.php?name=News&file= article&sid=73.

12 Його ж. Русские — великий народ — это аксиома. Русская Пасха: http://evrazia.org/modules.php?name=News&file=article&sid=2409, 1.05.2005.

13 http://rda.evrazia.org.e2.gfns.net/topor.shtml.

14 censor.net.ua/go/offer/ResourceID/133434. html.

15 http://sevastopol.su/news.php?id=13500, 12.08.2009.

16 http://www.arcto.ru/modules.php?name=News &file=article&sid=723.

17 http://anti-orange.com.ua/article/president/ 60/2035, 6.01.2005.

18 А. Рыклин. Итоги недели. Путинизация Януковича: http://ej.ru/?a=note&id=10069, 30.04.2010.

19 И. Булкина. Флот в откат?: http://ej.ru/?a=note&id=10045, 23.04.2010.

20 В. Надеин. Съесть президента: http://ej.ru/ ?a=note&id=10065, 29.04.2010.

21 http://grani.ru/Politics/Russia/m.177374.html.

22 Колектив авторів. «Мы сами открыли ворота, мы сами...». — Дзеркало Тижня. — 2010. — 24-29 квітня, № 16 (796); http://www.dt.ua/ 1000/1550/69290/.


День, №81, п'ятниця, 14 травня 2010
День

Повернутись до списку статтей

Транспорт Львова 

Фото Львова 

An unexpected error occured. Please try again later.

An unexpected error occured. Please try again later.

An unexpected error occured. Please try again later.
Клацніть для переходу у фотогалереюКлацніть для переходу у фотогалереюКлацніть для переходу у фотогалерею

Оголошення 

Наші партнери та корисні посилання

ЖИТТЯ В СЕЛІ. БЛОГ СІМ'Ї, ЯКА ПЕРЕЇХАЛА З ВЕЛИКОГО МІСТА ЖИТИ В СЕЛО | Виготовлення 3D панорам. 3D тур. Сертифікований Вотограф Google | Львівський форум | Наше місто IF.UA | Допоможи молитвою | Український Центр | Книгарня "Є"
Mamapedia - беременность, дети, материнство | Дитячі товари в інтернет-магазині Немовлятко | Лодочные моторы в интернет-магазине Kapitan.ua | Сравнение цен на детские товары от KidsMarket.com.ua | Дезинфекция помещений, кормовые добавки | Львівські новини | Коментатор.net | Новини Рівного

FlexiHostings хостинг, виділені сервери, спільний хостинг, США, Європа,АвстраліяХостинг
FlexiHostings

PageRank
© "Щоденний Львів" 1999-2013, Усі права застережено. Про нас
Статистика Google Analytics